Володимир Богатир:
Сучасна адміністративна реформа нагадує «досліди», які проводять над країною. Адміністративний апарат майже зруйновано і нічого не запропоновано на заміну. Проблема в тому, що конституційними, виборчими і судовими реформами займаються здебільшого фізики, отже і досліди вдаються відповідні. Не можна не пригадати в цьому зв'язку і анекдот:
— В чому сила, брат?
— У грошах.
— Ось і мій брат каже, що в грошах! А сила - вона в ньютонах!
Піднята тематика зобов'язує відповісти, що сила в законі. Власне кожен має займатись своєю справою і мати до цього не лише формальне відношення, а і внутрішнє устремління, хист якщо хочете.
Якщо серйозно, то необхідно зазначити, що Верховний Суд України ніколи не був поза вертикалями влади, починаючи хоча б з призначення самих суддів Верховного Суду України, їх кількості після чергового реформування, їх матеріального та пенсійного забезпечення, про яке так часто згадують пенсійні реформатори та й власне найголовніше - повноважень Верховного Суду України.
Увага до реформування судової системи прикута як в Україні, так і за її межами. Варта уваги на позиція Венеціанської комісії і управління юстиції та людської гідності у межах Генерального директорату з прав людини і дотримання законності Ради Європи. Експерти зокрема зазначили, що Верховний суд втратив, завдяки розпочатій судовій реформі, велику частину своєї юрисдикції, і позицію найвищого судового органу у системі судів. Чи є «політичне» у Верховному Суді України? Безумовно. Видатний німецький правознавець Карл Шмітт стверджував, що будь-який вид діяльності може взяти на себе політичний вимір. Слід визнати, що вся судова система, останні роки значною мірою знаходиться під впливом політики.
Однією з основних претензій на адресу чинного Закону у висновку Венеціанської Комісії було різке скорочення компетенції Верховного суду. Цей аспект змінився в новому проекті, де Верховний суд має відновити деякі з його попередніх повноважень. Дійсно, згідно з проектом, Верховний суд матиме право розгляду справ у разі неоднакового застосування судами положення закону в аналогічних правових відносинах, не тільки як в даний час норм матеріального права, а також щодо норм процесуального права; нове повноваження також буде стосуватись перегляду справ у випадку застосування закону, що суперечить Конституції. Верховний суд також отримає право вирішувати спори щодо юрисдикції між різними типами юрисдикції.
Конституційного вирішення потребує питання кількості рівнів судів в Україні. Як адвокат, вважаю неприпустимим розгляд під час касаційного оскарження справ за відсутністю сторін.
Очевидно, реформа підганяється під кон'юнктуру складу Верховного Суду, а точніше кандидатів на посаду його Голови, зокрема це підтверджують останні ініціативи щодо повернення повноважень Верховному Суду України.
Подив викликають в юристів парламентські нововведення щодо обмеження рішень, що включаються до Єдиного державного реєстру судових рішень. А як же забезпечення відкритості судового розгляду? Питань більше ніж відповідей, питань фахових.
Питання в тому чи готові судді, а не лише той чи інший кандидат на посаду Голови, бути форвардом незалежної гілки влади. Нагадаю, що багато хто з числа цих суддів віддав перевагу спокійним та комфортним умовам праці у Вищому спеціалізованому суді. Ситуація навіває приклад літописної «Повісті временних літ»:
І сказали собі: «Пошукаємо собі князя, який би володів нами і судив по праву». І пішли за море до варягів...
Чи воліють судді, які мають обрати Голову посилення своєї незалежності, чи вони воліють комфортного життя? Це питання їх внутрішнього світогляду, а не «владної вертикалі» чи партійного інтересу, для управління змінами необхідно брати відповідальність і бути лідером. Чи є сили у Верховного Суду України для якісного оновлення та провадження якісного судочинства — покаже час.
