Для України сьогодні архіважливо реформувати адвокатуру, прокуратуру й суди

Рік, що минув після перемоги Революції Гідності, переконливо довів, що реформування системи української юстиції виявилося справою набагато складнішою, аніж здавалося. Оригінальних пропозицій щодо її поліпшення висувається багато, але розумних серед них мало. І в той час, коли суспільство загрожує поглинути хвиля безвідповідального політичного популізму, надзвичайно важливо почути точку зору людини діла, а не лише слова. До числа таких належить наш співрозмовник — Володимир Богатир, Заслужений юристУкраїни, кандидат юридичних наук, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Богатир та партнери».

Практика вимагає зміни акцентів

— На останньому Міжнародному форумі просування юридичних послуг, що традиційно проходив у Києві, його учасники висловили слушне припущення, що 2016-й рік може стати періодом інвестиційного буму, але юристам, аби дожити до зливи замовлень, ще треба «перепливти» через важкий 2015-й рік. Адже саме цього року юридичні фірми переживатимуть кризовий пік, коли російські інвестори скоротять свою присутність, в Україні, а європейські ще не встигнуть її наростити. Як за таких умов діє, наприклад, Ваша фірма.

— Економічна криза, яка в цілому позначилася на Україні, Росії та інших країнах змушує юридичні фірми змінювати профіль і акценти щодо практик, в яких здійснюється активна діяльність. Іде зміна інвесторів, зміна практик, йде загострення з’ясування відносин між партнерами та інвесторами в тих чи інших сферах бізнесу. Дійсно, певна частина російських інвесторів перестала дивитися на Україну як на привабливе місце для інвестицій, проте не можна сказати, що всі вони пішли з ринку. Для українських реалій сфери юридичних послуг змінилися практики, які відзначені юридичні фірми можуть запропонувати як російським, так і іншим іноземним клієнтам.

Я, наприклад, протягом останніх двох років зміг завдяки міжнародній практиці зареєструватися іноземним адвокатом у Польщі та Росії. Останні роки засвідчили, що ринок юридичних послуг стрімко змінюється, тому кожен адвокат має працювати і над своїм освітнім та кваліфікаційним рівнем. Лише це може бути запорукою успіху й надання сервісів високої якості для наших клієнтів.

— Кому ж потрібні за кордоном послуги українських юристів?

— Дуже багато кому потрібні. Й це підтверджує той факт, що ми представляли інтереси своїх клієнтів навіть у Федеральному бюро розслідування США. Справа в тому, що наші адвокати мають унікальну особливість: вони як ніхто інший знають українське право, а тому можуть використовувати ці знання у вирішенні спорів, котрі якимсь чином пов’язані чи то з українським громадянами, чи то підприємствами, чи то інвестиціями, які спрямовані в Україну. Це великий сегмент правовідносин – сімейних, спадкових, господарських, кримінальних – перелічувати можна довго.

У тій же Польщі, наприклад, постійно перебуває величезна кількість українських громадян, частина з яких веде там бізнес. Наші бізнесмени вкладають гроші в найрізноманітніші галузі польської економіки – від металургії до виробництва товарів широкого  вжитку — на кшталт вішалок для одягу, тощо. Й це цілком природно, коли польський бізнес іде в Україну, а український в Польщу, де, зокрема, функціонує низка вільних економічних зон. Туди, наприклад, переносять своє виробництво багато наших підприємств індустрії інформаційних технологій, оскільки там сприятливіша система оподаткування.

— А які проблеми найчастіше змушують іноземців, що інвестують кошти в Україну, користуватися послугами наших юристів?

— Таких проблем багато. Ми, зокрема,  представляємо в господарських судах України низку міжнародних фінансових установ, іноземних та українських банків з повним іноземним капіталом. Судові спори, в яких доводиться брати участь, як правило, пов’язані із заборгованостями підприємств, що свого часу отримали кредити, а тепер не мають бажання чи можливості їх платити. Тобто їх економічних стан на даний момент не дає можливості виконувати свої боргові зобов’язання. В таких випадках запускається правовий механізм звернення стягнення на предмет іпотеки або на предмет застави, на виробничі активи.

Учасниками цих спорів зазвичай є виробничі або логістичні підприємства. Декілька років тому політика їхніх власників була спрямована на отримання кредитів у валюті, оскільки це було більш вигідно за рахунок зменшеної облікової ставки. Однак невиважена політика Національного банку України призвела до подвоєння-потроєння ціни на валюту, при тому, що ціни на продукцію підприємств-позичальників на світовому ринку не виросли в такій же пропорції.

Таким чином у підсумку строк виплати закінчився, а виплат немає. В таких випадках фінансові установи намагаються знаходити шляхи для мирного врегулювання, бо якщо боржник зовсім втратить платоспроможність, то банки очікуватиме досить песимістичний сценарій. З іншого боку, серед боржників наших клієнтів є великі агропромислові та транспортні підприємства, а це робочі місця, це, врешті-решт, реальний сектор економіки, підняти який у випадку його повного падіння буде дуже важко.

— З якими проблемами кримінального характеру найчастіше доводиться стикатися Вашим клієнтам з числа представників банківсько-фінансового сектору?

— Міжнародні кримінальні переслідування та практика в кримінальному праві, зачипає здебільшого менеджмент великих підприємств та банків, в тому числі при недобросовісному корпоративному управлінні та привласненні ними коштів. Крім того, це також і недобросовісні партнери, які шляхом шахрайства та рейдерства намагаються отримати контроль над усіма активами групи підприємств. У ході розслідування правопорушень даної категорії ми якраз і надаємо допомогу нашим клієнтам. Проте, окрім суто «білокомірцевих» злочинів, іноді трапляються й насильницькі, зокрема, прикрі випадки замахів на вбивства й викрадень людей.

Нажаль реалії такі, що ми бачимо, що організатори викрадень людей, замахів на вбивства переховуються в США та деяких інших країнаї з якими у України немає угод про співробітництво у правоохоронній сфері і це не дивлячись на те що ці особи розшукуються Інтерпол. З іншого боку міжнародні злочинці використовують політичні та міждержавні конфлікти переховуючись в Росії. Так до прикладу, одного з розшукуваних Інтерпол колишнього українського високопосадовця нещодавно було затримано в Росії і наразі він очикує екстрадиції.

Розглядаючи  проблему дотримання прав потерпілих у злочинах, пов’язаних із банківською системою, слід зазначити, що в даній сфері судовий механізм потребує певних змін. На сьогоднішній день логіка прокуратури полягає не в тому, щоб компенсувати шкоду, а в тому, аби призначити покарання. Проте інтереси суспільства портебують переосмислення і  зміни пріоритетів. В англійській системі права, наприклад, є поняття цивільного шахрайства, справи про яке розглядаються в судах у цивільному порядку й мають на меті відшкодування заподіяної шкоди. Я вважаю, що вітчизняні органи прокуратури з часом теж мають змінити  акценти й пріоритетною метою розслідування подібних злочинів мало би стати повернення коштів, в тому числі тих, які були виведені за кордон. Це набагато важливіше за призначення покарання, яким часто буває умовне позбавлення волі.

Також потребує зміни система регуляції банківської діяльності, оскільки не лише загроза покарання має відлякувати людей від вчинення тих чи інших злочинів, а й сама система контролю за працівниками й керівниками банків має бути запорукою того, що дії недобросовісного менеджменту не зможуть одночасно й раптово спричинити великої шкоди банку. В цій частині, сподіваюся, Національний банк буде проводити більш активну політику.

Захист прав адвокатів

— Юридичну спільноту неабияк зацікавило звернення одного зі співробітників Вашої фірми Юрія Сугоняко до Конституційного Суду. Як склалася доля цього подання?

— Дане подання стосувалося права адвокатів отримувати відомості, які необхідні для захисту інтересів клієнтів у ході розгляду судових справ. Передісторія його була такою. Наш адвокат захищав інтереси позивача в сімейній справі, яка стосувалася розподілу майна між подружжям. Намагаючись отримати якнайповнішу інформацію, Юрій Сугоняко направив запит до органів МВС про те, на кого зареєстрований автомобіль, який перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Але Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України відмовився надати такі відомості, мотивуючи це тим, що це є інформація з обмеженим доступом.

У зв’язку з цим наш адвокат звернувся з відповідним позовом до окружного адміністративного суду, який задовольнив його вимоги до цього органу МВС, але апеляційна та касаційна інстанції стали на бік відповідача. Тож у своєму конституційному поданні Юрій Сугоняко просив суд розтлумачити, які відомості мають надаватися на адвокатський запит органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до положень ст. 59 Конституції та ст. 20 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Наразі подання до Конституційного Суду повернуто за формальними ознаками, але ми плануємо протягом найближчого часу усунути вказані судом вади й знову звернутися до КСУ. Вважаю, що ми, як адвокати, маємо вживати всіх заходів як захисту прав клієнтів, так і захисту прав адвокатів в ході судового процесу, бо сьогодні, на жаль, спостерігаємо неоднакову практику застосування Закону «Про адвокатуру»,  що призводить до порушення прав адвокатів й обмеження в здійсненні адвокатської діяльності.

— На згаданому вище прикладі ми спостерігаємо, що нині адвокати іноді змушені самотужки відстоювати свої права. А як Ви можете охарактеризувати в цьому плані діяльність органів адвокатського самоврядування?

— Що стосується наших колег по цеху, то перш за все приємно відзначити, що до Верховної Раді потрапила нехай невеличка, але досить кваліфікована група адвокатів, які пройшли туди за списками різних партій. Як на мій погляд, це значно покращить якість роботи парламенту. Можливо, наші колеги, які стали депутатами, не все можуть змінити й не завжди зможуть грати командно, але принаймні вони надаватимуть фахову оцінку тим проектам законів, які розглядаються у Верховній Раді.

Що ж стосується ситуації (протистояння) в органах адвокатського самоврядування (хочу підкреслити органи адвокатського самоврядування – це не органи влади над адвокатурою), то мені було би приємніше, аби там точилася боротьба за світоглядні позиції щодо повноважень і гарантій діяльності адвокатів. А там, на жаль, точиться боротьба між старим і новим поколінням адвокатів, між регіональними угрупованнями адвокатури та між кланами, що сформувалися кілька десятків років тому.

Я вважаю контрпродуктивним стан, коли керівники не змінюються протягом десятиліть. Це викликає в кожного сучасного адвоката асоціацію з “застоєм”. Відбувається цементування системи, перестають крутитися шестерні, припиняють рухатися професійні та соціальні ліфти. З цієї причини чимало адвокатів взагалі перестали цікавитися справами адвокатського самоврядування.

Тому я, користуючись нагодою, хотів би звернутися до органів самоврядування адвокатури з пропозицією подумати про обмеження термінів перебування в керівних органах одних і тих самих осіб. Треба допускати нових людей, свіжі думки й чути їх.

Конфлікти, які нині спостерігаються в адвокатському середовищі, швидше нагадують політичний конфлікт, в ході якого застосовуються не толерантні методи боротьби. І це, на жаль, є прикрим відображенням того стану, в якому перебуває наше суспільство. Разом із тим, говорячи про необхідність реформування адвокатури, треба розуміти, що з цього заміру не вийде нічого путнього, якщо не відбудеться реформування органів прокуратури й суду. Якщо не буде сильних кваліфікованих кадрів у прокуратурі та суді, звідки з’являться навички й досвід в адвокатурі, звідки з’явиться конкурентність у судовому процесі?

Нинішня влада зацікавлена в тому, аби тримати суддів у підвішеному стані

— У зв’язку з цим не можна не запитати про Ваше ставлення до очищення судового корпусу, реформування судової влади та інших правоохоронних органів…

— Скажу одразу, я досить скептично ставлюся до процесу люстрації, вважаючи, що суди, як зрештою прокуратура й адвокатура, мають бути укомплектовані висококваліфікованими фахівцями. В даний час я змістив би акценти з персоналій суддів та їх відношення до окремих подій на кваліфікуючі ознаки, зокрема такі, як досвід, знання, освіта. На жаль, сьогодні ми не чуємо від Міністерства юстиції пропозицій щодо збільшення вимог до освітнього рівня, рівня кваліфікації чи попереднього досвіду роботи суддів.

Світовий досвід застосування люстрації вказує на повний її провал майже у всіх країнах де вона запроваджувалась. Що ж до вітчизняного досвіду, то на мій погляд взагалі йдеться про неконституційність та порушення рівноправності прав та свобод громадян за вибірковими ознаками і є неприпустимим при обранні європейського шляху розвитку.

Нажаль безуспішні намагання Міністерства юстиції по розгляду цього питання в Конституційному Суді Украиїни вказують на те що ініціатива з проведенням люстрації була передчасною і непропрацьованою з правової точки зору. Мені дуже на хотілося б щоб все завершилось “покаранням невинних та нагородженням непричасних”, як це в нас подекуди буває.

Я думаю, що саме ці речі мають лягти в основу реформування судової системи. За винесення неправосудних рішень судді, безперечно, мають відповідати, в тому числі своєю посадою. Але починати реформу, на мій погляд, необхідно саме з позицій кваліфікаційного рівня, рівня освіти й досвіду роботи.

На сьогодні сформована Вища кваліфікаційна комісія суддів України, сподіваюсь на її подальше об’єднання з Вищою радою юстиції, яка, буде укомплектована якісними кадрами, в тому числі й з адвокатів, що дозволить організувати ефективну роботу ВРЮ.

— А чому, на Ваш погляд, уже протягом року Верховна Рада, як зрештою й інші органи, від яких це залежить, так і не змогли делегувати своїх членів до Вищої ради юстиції?

— Як на мою думку, є три можливі аспекти цього питання. Або нинішньому керівництву держави не до цього (в чому я досить сильно сумніваюся), або в нього немає достатнього кваліфікаційного рівня для управління цими процесами (що теж малоймовірно), або такий стан цілком його влаштовує, оскільки він дозволяє тримати суддівський корпус у підвішеному стані.  Це дає можливість постійно смикати людей, які перебувають у повній залежності від тих чи інших управлінських рішень. На жаль, судова система, як і в попередні часи, залишається досить залежною від органів виконавчої влади та Президента. Мені б хотілося бачити судову владу більш об’єктивною і кваліфікованою.

— Яке ваше ставлення до створення Національного антикорупційного бюро України, в якого вже з’явився керівник – колишній співробітник прокуратури Артем Ситник?

— Можу сказати, що я не є прихильником створення нових органів розслідування. Наприклад, не бачу результатів роботи урядового Уповноваженого з питань антикорупційної політики,. Хоча це були різні люди в різних урядах, але ефекту від їхньої роботи не було жодного. Відповідно в мене виникає питання: яка буде користь від створення нової посади, тим більше в той час, коли глава держави й уряд оголосили скорочення управлінського апарату?

Крім того, я не  бачу сенсу в створенні окремого органу, який, до того ж, на мій погляд,  не є конституційним. У нас на даний час діє система правоохоронних органів, яка може виконувати свої функції, і єдине, що потрібно, це щоб їхні керівники налагодили цю роботу. Чому на сьогодні не налагоджена така робота, це, мабуть, питання політичне. Повторю, у прокуратури, Служби безпеки й органів внутрішніх справ є всі повноваження і для реалізації правоохоронних функцій держави.

Що ж до керівника Національного антикорупційного бюро, то в мене виникає сумнів у тому, що справжню боротьбу з корупцією здатна очолити людина, яка очолювала слідчий відділ обласної прокуратури, та ще й за всіх попередніх влад. На мій погляд, людина минулого формату не повинна керувати новою антикорупційною структурою.

Я особисто більш вдалою вважаю парламентську ініціативу щодо громадського обвинувачення в сфері службових злочинів з ознаками корупційних діянь.

Розмову вів

Костянтин Юрченко, ЮВУ

Політичний експерт Володимир Богатир - гість "112 Україна", 15.03.2015

http://ua.112.ua/video/politichniy-ekspert-volodimir-bogatir-gist-112-ukrayina-15-03-2015.html?type=90204

Політичний експерт Володимир Богатир - гість "112 Україна", 28.02.2015

Ликвидация ГИС и Укргосреестра свидетельствует о чиновничьей зрелости министра, — В.Богатырь

Юридическое сообщество обсуждает новый шаг в реформировании Министерства юстиции Украины — ликвидации Государственной регистрационной службы Украины и Государственной исполнительной службы Украины.

Комментируя специально для «Юридической практики», Владимир Богатырь, Заслуженный юрист Украины, заместитель Министра юстиции Украины в 2007-11 годах, отметил: «Нет необходимости в таких отдельных органах как ГИС и Укргосреестр. Среди шагов, инициированных Министром юстиции, это, пожалуй, первый, который я бы приветствовал. Он свидетельствует о чиновничьей зрелости министра, жаль, что этот процесс несколько затянулся».

По мнению г-на Богатыря, Министерство юстиции должно быть единым органом и реализовать правовую политику государства в рамках своих полномочий. «Нет никаких «эксклюзивных» функций, осуществление которых необходимо выделять в отдельные органы. Совершенно непонятно, зачем было создано большое количество регистрационных служб, которые были разнесены в различные помещения (хотя справедливости ради отмечу, что деятельность регистрационной службы с момента ее создания была достаточно инициативной и уверенной). Все подразделения органов юстиции должны входить в состав управлений юстиции, это позволит существенно сократить бюджетные расходы. Логистика должна предусматривать соединение всех этих служб в единой точке, а центром административного управления должен быть руководитель управления Минюста», — объяснил экс-заместитель Министра юстиции.

Исторически исполнительная служба неоднократно, то входила в состав министерства, то выделялась как отдельный орган, подконтрольный Министерству юстиции, — напоминает Владимир Богатырь, — однако «самостоятельность» приводила зачастую к двоевластию на местах: начальники исполнительных служб показывали в нехорошем смысле слова «гонор» и это всегда негативно отражалась на деятельности органов юстиции в целом. В некоторых случаях доходило до того, что позиция Министра или руководителей министерства нивелировались сотрудниками исполнительной службы. По мнению Владимира Богатыря, Министру необходимо также серьезное внимание обратить на качество кадрового состава на местах и исключить трудоустройство бывших сотрудников милиции в органах юстиции.

«Решение является положительным в части политической ответственности Министра за органы, чью деятельность он курирует. Мы все знаем о недостатках в работе регистрационной и особенно исполнительной служб. Очевидно, надо проводить глубокое реформирование всей системы исполнения судебных решений. Уже предпринимаются первые шаги к раскрытию информации в реестрах и усовершенствованию деятельности регистрационной службы. Надеюсь, Министерство юстиции начнет также качественное реформирование, позитивные результаты которого мы увидим в скором времени», — говорит Владимир Богатырь.

http://pravo.ua/news.php?id=0045994

ВАШ АДВОКАТ: как отличить поддельное ювелирное украшение от настоящего?

Иностранный допуск

Общественность более месяца жила в ожидании формирования нового правительства. В целом факт допуска иностранцев к занятию высших должностей мало кого удивил, но мнения о целесообразности такого шага разделились.

В частности, большинство респондентов уверены, что это нарушает принципы государственной тайны. В то же время чуть меньшее количество опрошенных поддерживают данную инициативу при условии, что это принесет пользу государству.

Vox Populi

Как вы относитесь к допуску иностранцев к занятию высших должностей в государстве?

Категорически против — это нарушает принципы государственной тайны

 41%

Только в случае смены гражданства

 9%

Если от этого будет польза — я не против

 37%

Не стоит ограничиваться КМУ, иностранных специалистов не хватает в парламенте, судах и т.д.

 13%

проголосовало - 809

Комментарий эксперта

Владимир БОГАТЫРЬ, адвокат, кандидат юридических наук

— Привлечение иностранцев на руководящие должности в центральных органах власти нужно рассматривать как с точки зрения повышения эффективности управленческих функций, что было обещано победителями последних парламентских и президентских выборов, так и с точки зрения правового регулирования деятельности государственных служащих.

Имея опыт государственной службы и работы в частном секторе, считаю, что Украина полна талантливых людей с хорошим, в том числе западным, образованием и достойным опытом работы.

Меня радует появление известных украинских адвокатов как в президентской и правительственной команде, так и в Верховном Совете.

При этом печально констатировать факт прихода политических команд без надлежащей «скамейки запасных», из числа которых можно сформировать правительственные органы. В случае же с «заморскими» чиновниками, по сути, игнорируется выбор граждан Украины, голосовавших за ту или иную политическую силу. Какова будет политическая ответственность людей, которые завтра соберут чемоданы и уедут к себе на Родину? Считаю, что это может и должно быть допустимо для бизнесменов. Но если мы говорим о государственных чиновниках, это категорически неприемлемо.

Я даже не хочу затрагивать такие темы, как знание украинского языка, национальная безопасность, государственная тайна, патриотизм. Неужели украинские политики расписываются в своем полном непрофессионализме, показывая, что без «зазывания» иностранцев проведение реформ и преодоление коррупции им не по силам?

http://pravo.ua/article.php?id=100110479

МИССИЯ АДВОКАТУРЫ

Адвокат Владимир Богатырь рассказал, в чем видит приоритеты работы адвокатуры в настоящий момент

Сегодня можно констатировать тенденцию активного участия адвокатов во всех сферах общественной жизни. Одни адвокаты вносят свой вклад в деятельность органов адвокатского самоуправления, другие — разрабатывают законодательные акты в различных рабочих группах, а третьи — идут на госслужбу или избираются народными депутатами. В свою очередь заслуженный юрист Украины, адвокат и кандидат юридических наук Владимир Богатырь считает целесообразным в настоящее время реализовывать свой потенциал в частной практике. Солидный опыт работы на общественных началах позволил ему сформировать собственную позицию по широкому кругу актуальных вопросов. «Непрофильная» деятельность адвокатов сейчас, по его словам, не принесет результата. В интервью «ЮП» г-н Богатырь рассказал о том, какими причинами это объясняется. Работая непосредственно в данный момент в Польше, адвокат знает, на какие ­стандарты ­государственной службы и регулирования бизнеса следует равняться Украине. В то же время он постоянно ищет инструменты, способствующие усилению гарантий адвокатской деятельности. Среди таких инструментов — обращение в Конституционный Суд Украины.

— Владимир Викторович, вы направили обращение в Конституционный Суд Украины, расскажите, чем это вызвано?

— Цель — обратить внимание законодателя и профессиональной среды на права адвоката, которые сегодня должным образом не защищены и не соблюдаются государственными органами. Логика обращения заключается в том, чтобы добиться четкого толкования нормы относительно обязательности исполнения адвокатского запроса. Речь идет о коллизии норм различных законов и объеме сведений, которые должны предоставляться на адвокатский запрос с учетом прав каждого человека на защиту личных данных. Мы ссылаемся на практику Европейского суда по правам человека и неодинаковую практику украинских судов. Адвокаты подавали административные иски, и их удовлетворяли суды, обязывая госорганы предоставлять информацию, однако судебная практика в этом вопросе не стала правилом. В направлении трактования норм по защите прав адвокатов также активен адвокат Игорь Головань, который подавал в КСУ обращения по другим вопросам деятельности адвокатуры. Мы гордимся тем, что сделали аналитический труд, который раскрывает историю вопроса и указывает неодинаковое применение норм права судами на Украине, анализирует международные гарантии прав деятельности адвокатов, а также указывает на несоблюдение конституционных прав адвокатов. В случае неудовлетворительного результата на Украине мы намерены обратиться в Евросуд.

— Логично было бы увидеть такое обращение от органов самоуправления адвокатуры, а не от отдельного адвоката…

— После III съезда адвокатов Украины я вижу много различных течений в борьбе за полномочия. Сегодня меня как практика больше всего интересует инструментарий, с помощью которого мы можем защищать клиента. Считаю, что одни из наиболее здравых идей относительно защиты прав и профессиональных гарантий адвокатов высказывают сегодня теоретик практикующей адвокатурыЯрослав Зейкан, адвокаты Евгений Солодко и Виталий Сердюк. Но они не являются людьми, принимающими решения в адвокатуре. И понятно почему: нужно либо практиковать, либо заниматься оргработой.

Органы самоуправления заняты вопросами второстепенными: членскими взносами и удостоверениями. И это в момент, когда наши основоположные права и гарантии не соблюдаются — проводятся обыски у адвокатов. Мне все равно, кто будет представителем адвокатуры в прокурорских и судейских дисциплинарных органах. Меня больше волнуют права адвокатов и гарантии невмешательства в их деятельность.

— Проблема в персоналиях или все намного глубже?

— Разумеется, проблемы намного более глубокие. Так как люди все по отдельности довольно неплохие.

Особенно беспокоит ситуация в столице. Для сравнения: в Киевской области наибольшее количество адвокатов, среди которых много амбициозных людей, и в то же время у нас практически отсутствуют конфликты и всегда можно получить поддержку в реализации новых идей.

— На какие проблемы должны реагировать органы самоуправления?

— Практикуя уголовное право, могу сказать, что сегодня, как и год назад, остается острой ситуация с соблюдением прав подзащитных. Все идет по команде и зачастую не самой продуманной.

— Как вы оцениваете работу органов власти?

— К сожалению, пока мало реальных изменений. Министерство юстиции самоустранилось от проблем адвокатов и  традиционно пишет новый проект закона об адвокатуре, что в принципе и неудивительно. Но яне думаю, что это естественная функция министерства.

Пока мы видим полное отсутствие реформ. Никаких существенных подвижек не наблюдается ни в судейском корпусе, ни в правоохранительном блоке. Отсутствует логика при проведении люстрации в связи с тем, что в закон заложен механический принцип назначения виновных. Никакому правовому объяснению это не поддается.

Необходимо определить квалификационные требования к госслужащим, соответствующие курсу, заявленному правительством, которые и станут основой кадровой политики.

К примеру, руководители правоохранительных органов, которые должны были попасть под люстрацию, остаются на месте последние 20 лет.

— Как евроинтеграция повлияла на украинскую адвокатуру?

— Мы идем за клиентом. К примеру, наша компания открывает офис в Польше. Часть украинских предприятий развивают там дополнительные офисы, а часть переезжает туда из-за взвешенной экономической политики в этой европейской стране. Общаясь с польскими чиновниками, мы не чувствуем никакого отторжения. Нет отличия между частным и государственным сектором. Многие вещи в работе регистраторов просто поражают. Создаются все условия для того, чтобы инвестор пришел и начал вкладывать деньги в экономику.

— Как нам достичь такого же уровня?

— Я не могу сказать, сколько времени нам для этого потребуется. Воли к изменениям со стороны политической элиты я не вижу. Сокращение или увеличение рабочих мест в госсекторе или же переименование ведомств не ведет к изменению ментальности и культуры. Я не согласен с тем, что у чиновников не должно быть никаких преференций. Иначе все талантливые люди будут работать исключительно в бизнесе. Полного равенства в обеспечении не будет, но государство должно конкурировать за специалистов.

— Какие еще современные тренды вы можете отметить?

— Последние года два мы практикуем в такой области, как международное уголовное преследование. На сегодня полностью разрушена работа по обмену информацией между украинскими и иностранными правоохранителями. У нашей компании установлены прямые контакты с различными правоохранительными органами Великобритании, США, Кипра и Швейцарии. Мошенничество в англосаксонской системе права, как известно, делится на уголовное и на гражданское, в котором есть возможность налагать аресты на имущество. Не называя клиентов, скажу, что практически все крупные бизнесмены Украины втянуты в споры, которые длятся годами. Украинские юристы успешно практикуют, привлекая локальных советников. В той или иной степени это развивает и обогащает украинский рынок. На Украине уголовная практика сегодня также занимает достойное место. И если такими темпами, как сейчас, будет происходить реформирование прокуратуры, работы у адвокатов не убавится. Тотальная коррупция повлечет за собой открытие уголовных производств из «ничего». Это нехорошо для государства, но это хлеб для адвокатов. Считаю, что прокуратура должна войти в состав Минюста.

— В чем различия в работе отечественных и иностранных правоохранителей?

— Уголовные дела в США, Канаде и Великобритании расследуются тщательнее и дольше. Прокурор, идя в суд, имеет полный багаж знаний по делу и готов в любой момент аргументировать свою позицию. К сожалению, украинский прокурор не всегда подготовлен и зачастую не может понять логику следователя. В последнее время следователи райотделов в столице практически не занимаются расследованием никаких преступлений, особенно экономических. Их нужно заставлять что-либо делать: по несколько раз приходится обращаться в суд, чтобы открыть производство, хотя с поступлением заявления оно автоматически должно вноситься в Единый реестр досудебных расследований.

— Возлагаете ли вы надежды на адвокатов, которые, условно говоря, пошли во власть?

— Да! Мы видим адвокатов, ставших народными депутатами и занявших должности в Администрации Президента. Можно сказать, что подобные попытки были и при предыдущей власти, но их нужно предпринимать снова, пока есть возможность. Независимо от того, смогут ли они что-то сделать, я уверен: они будут помогать профессиональной среде.

— Какие изменения Закона «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» являются приоритетными?

— Адвокат должен быть защищен и иметь не меньше прав, чем прокурор. В некоторых странах адвокаты проводят допросы и обыски, процесс становится конкурентным. Адвокаты в то же время представляют права потерпевших и могут содействовать прокурору, поддерживающему обвинение в суде.

— Не ожидаете ли вы злоупотреблений такими возможностями?

— У меня есть один аргумент, который я озвучивал в контексте дискуссии об открытии имущественных реестров не только правоохранителям, но и адвокатам. Сколько обвинительных приговоров оглашается в отношении правоохранителей? А в отношении адвокатов? Статистика правоохранителей о привлечении их коллег к ответственности свидетельствует о многом.

— Может ли «поход» адвокатов в правоохранительную систему изменить ее?

— Хорошо, что общественно активные коллеги работают в органах власти, но замещать все должности адвокатами было бы неправильно. К тому же правоохранительный блок настолько испорчен, что если мы не изменим подходов к деятельности данных органов власти, то я не вижу смысла, зачем успешным адвокатам идти туда работать. Возможно, целесообразнее привлекать адвокатов к реформированию правоохранительной системы.

Я склонен верить, что есть талантливые прокуроры и судьи. И даже талантливые милиционеры. Должна существовать карьерная перспектива. Хочется видеть справедливую и целеустремленную в карьерном плане систему правоохранительных органов.

Часть адвокатов, полагаю, пойдут туда из-за того, что уменьшается количество уголовных дел. Преследований по экономическим статьям будет становиться меньше из-за спада деловой активности. Речь может идти об адвокатах, вышедших в свое время из правоохранительной среды. Я критически отношусь к переходу в органы прокуратуры представителей милиции. Даже в советское время такое явление осуждалось, поскольку приводило к сращиванию данных органов.

— Как оцениваете свой опыт участия в Конституционной ассамблее?

— Это первый мой опыт работы по полномасштабному обсуждению проекта Конституции. Ассамблея объединила разносторонних людей, имеющих разные взгляды на построение государства. Присутствовали представители отдельных правовых школ, которые между собой зачастую конкурировали в зависимости от правящих политсил. С другой стороны, я увидел готовность дискутировать на научном уровне. Печально, что руководителями крупнейшего калибра не используется опыт теоретиков в области государства. Основной Закон — это документ, выражающий политическую волю по построению той или иной модели государства. Эта модель не продумывается. Необходимо сначала обращаться к специалистам в области теории государства и философии, а потом уже строить документальную базу. В то же время отмечу, что отдельные наработки уже используются Президентом.

— Как реализуется связь между юрбизнесом и учеными-правоведами?

— Некоторые коллеги привлекают научных консультантов для юридических заключений. Такие заключения могут использоваться как в суде по конкретным делам, так и практиками для обоснования своей правовой позиции. Мне приятно общаться с юристами-преподавателями. В этом плане хочу отметить Сергея Козьякова и Анатолия Селиванова, а также автора многих книг по адвокатуре Ярослава Зейкана. Они без преувеличения являются генераторами идей и ведут за собой молодежь.

— С какими факторами вы связываете надежды на улучшения?

— Соглашение об ассоциации с ЕС содержит нормы, регламентирующие работу украинских адвокатов за рубежом и, наоборот, работу иностранцев здесь. Полагаю, это должно стимулировать наших коллег к изменениям. Являясь сторонником евроинтеграции, должен констатировать, что этот путь открывает возможности, но и несет в себе вызовы, поэтому мы обязаны быть конкурентоспособными. Надеюсь, что у нас наступит мир, экономика начнет развиваться, а юристы будут снова востребованы в сферах развития экономики. Наука должна «вырваться» из внутривузовского рецензирования в сферу практики. Конфликты никуда не исчезнут. Решать споры состоятельные люди предпочитают за рубежом. Наша правовая система пока, увы, не дает гарантий, поэтому мы должны активно участвовать в ее улучшении.

(Беседовал Виталий ДУДИН,

«Юридическая практика»)

http://pravo.ua/article.php?id=100110243

Адвокат АО "Богатир та Партнери" звернувся до КСУ з приводу адвокатського запиту

Адвокат АО „Богатир та Партнери” звернувся з конституційним зверненням до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень пунктів 1, 7 частини першої статті 20 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ у системному зв’язку з положеннями статті 59 Конституції України.

Судова практика свідчить про наявність неоднозначного розуміння держорганами та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, в т.ч. судовими органами того, які відомості слід надавати на адвокатський запит з врахуванням особливостей прав особи щодо охорони особистого життя.

Суд просять розтлумачити, які відомості мають надаватись на адвокатський запит органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами,

установами, організаціями, громадськими об’єднаннями.

   

„Як вбачається з положень ст. 59 Конституції та ст. 20 Закону „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” право адвоката не обмежується можливістю запитувати та отримувати необхідні відомості та копії документів тільки виключно та безпосередньо відносно особи, щодо якої здійснюється надання правової допомоги. Закону „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” містить положення, що надають право адвокату для збору та отриманнябудь-яких відомостей та документів, що мають значення для повноцінного надання правової допомоги клієнту. Безумовно в цьому випадку слід враховувати й приписи ст. 32 Конституції України”, - відзначає адвокат у своєму зверненні.  

Наразі звернення опрацьовується Секретаріатом КСУ. З текстом звернення можна ознайомитись тут.

http://zib.com.ua/ua/109808-advokat_prosit_ksu_roztlumachiti_yaki_vidomosti_slid_nadavat.html

Рады адвокатам. Попадание в украинский парламент известных юристов с воодушевлением восприняли коллеги, хотя и не уверены в возможности добиться изменений

«Коллеги прошли от разных политических сил. Я далек от мысли, что нужно монополизировать их какой-то силой. Думаю, все адвокаты будут прилагать усилия к качественным изменениям», — заявил Владимир Богатырь.

Хотя адвокатов в парламент прошло больше по сравнению с предыдущими созывами, но все же не настолько, чтобы они существенно изменили парламент, считает Владимир Богатырь. «Знаю практически всех коллег, прошедших в парламент. Знаю, что прошли профессиональ- ные юристы. Это люди, которые смогут внести новшества и прогресс в законотворческую деятельность. И, возможно, они не смогут кардинально изменить ход политических событий, но точно улучшат качество работы парламента», — прокомментировал г-н Богатырь. По его словам, он порадовался за коллег, однако признает, что «сделать они там ничего не смогут». «Наблюдается отсутствие возможности влиять на принятие решений внутри этих политических сил. Возможно, им нужно создать межфракционное объдинение, которое смогло бы отстаивать хотя бы профессиональные интересы юристов», — предположил адвокат.

«Поход» представителей юрбизнеса в органы власти указывает, что политики старого эшелона исчерпали свои возможности, полагает Владимир Богатырь. А во-вторых, это указывает на то, что «людям небезразлична наша Родина». По мнению адвоката, желание изменить положение вещей — это положительно, но одного патриотизма недостаточно, чтобы помочь стране: «Необходим профессиональный опыт и хорошее образование. Уверен: адвокаты будут «форвардами» разумных, а не популистских решений. Безусловно, это не значит, что все их инициативы поддержат. Но то, что есть отток адвокатов из больших компаний в органы исполнительной власти, а также их присутствие среди парламентариев позволит обновить политическую элиту страны. Хотя, к сожалению, их усилия будут малозаметны, но вся адвокатская среда будет их поддерживать».

http://pravo.ua/article.php?id=100110109

Канал 112 21.09.2014