среда, 27 апреля 2022 г.

В очікуванні обіцяної методики. Який порядок обстеження, визначення шкоди та грошової компенсації, завданої збройною агресією?

.

ВОЛОДИМИР БОГАТИР, АДВОКАТ, ЗАСЛУЖЕНИЙ ЮРИСТ УКРАЇНИ

Питання відновлення та компенсації постраждалим власникам знищеного та пошкодженого майна під час триваючої військової агресії має важливе значення для соціального та економічного відновлення країни.

Держава, бізнес та юридична спільнота активно обговорюють процедури та шляхи післявоєнного відновлення: від пошуку коштів, спрямованих на відновлення об’єктів критичної інфраструктури по всій Україні до практичних інструментів та способів фіксації шкоди, завданої майну українців російською збройною агресією. На сьогоднішній день працює застосунок «Дія» і в зруйнованих містах працюють експерти та правоохоронці. Кабмін ухвалює відповідні постанови, парламентарі реєструють відповідні законопроекти, при Президентові створено міжвідомчу Національну раду з відновлення України від наслідків війни … Втім в умовах війні фінансові можливості держави, зокрема бюджетних коштів та спеціально створених фондів наразі є абсолютно невизначеними. Це варто мати на увазі, оцінюючи реальність компенсації втрат державою та строки її отримання.

Кримінально-правовий ухил

Робота правоохоронців спрямована на збір, документування та оприлюднення інформації про воєнні злочини вчинені країною агресором. Зокрема, завдані бойовими діями втрати, в першу чергу – людські. Констатуємо, що на даному етапі триває саме активна стадія збирання та фіксації доказів в рамках кримінально-правових процедур. Саме з цією метою Офісом Генпрокурора був створений хаб«warcrimes.gov.ua», до наповнення якого закликали як пересічних громадян, так і професійних юристів. Офіс Президента зосередив збір фактів про порушення Російською Федерацією прав людини на міжурядовій онлайн-платформі «humanrights.gov.ua» (для подальшого захисту та представництва України в Європейському суді з прав людини та Міжнародному суді ООН).

Кабінет Міністрів України Постановою № 326 від 20.03.2022 року затвердив Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Цим документом було закріплено 15 можливих напрямів визначення шкоди та збитків: людські, військові, економічні втрати, втрати житлового фонду і об’єктів ЖКГ, земельного, лісового фонду, надр, акваторії, збитки природно-заповідного фонду, втрати енегро- та інфраструктури, культурної спадщини, економічні втрати підприємств, установ та організацій. Також в межах кожного з напрямів названі відповідні показники.

Так, в частині втрат житлового фонду декларуються як показники:

- вартість зруйнованого та пошкодженого житла, яке потребує відновлення;

- фактичні витрати, здійснені для відновлення пошкодженого житлового фонду;

- фактичні витрати на здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано;

- вартість зруйнованих та пошкоджених об’єктів малоповерхового житлового будівництва, у тому числі дачного та садибного типу, а також їх частини;

- вартість зруйнованих та пошкоджених об’єктів незавершеного житлового будівництва.

Також КМУ вказаною Постановою встановив, як один із напрямів визначення шкоди та збитків – економічні втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна. Основними показниками щодо оцінки є:

- вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна;

- упущена вигода;

- втрати від неоплачених товарів, робіт та послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Зокрема, в частині визначення економічних втрат підприємств приватної форми власності своїм листом від 18.04.2022 року Директор департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації Ігор Аксенов зазначив, що в межах області втрати будуть визначатися обласними військовими адміністраціями на підставі спеціальної методики після її розроблення та затвердженням в установленому порядку спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна за погодженням з Мінреінтеграції. Отже, відповідний механізм по відшкодуванню запрацює після розроблення спеціальної методики. І це важливе питання для постраждалих Київщини, де за попередніми підрахунками вже встановлено, що загинуло 1084 наших співгромадян в більшості від вогнепальної зброї, 2541 будівля ушкоджена з них 726 зруйновано повністю і 1815 частково ушкоджено.

Мінреінтеграції у своєму листі від 22.04.2022 року підтвердило, що триває підготовка відповідної методики, яка стане основою для обліку та оцінки збитків за зруйноване житло.

Одними з ключових елементів для отримання грошової компенсації пошкодженого/втраченого нерухомого майна є факт перебування такого майна:

- у власності постраждалої особи;

- на контрольованих Україною територіях;

- руйнація такого майна внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією.

Водночас, згідно із Порядком, визначення шкоди та обсягу збитків повинно здійснюватися відповідно до методики, якої як вже зазначалося – наразі немає. Методику ще повинен розробити і затвердити Мінрегіон. Уряд дав йому для цього шість місяців (до кінця вересня 2022 року). Але навіть у разі наявності методики, слід розуміти, що Порядок лише допоможе визначити розмір шкоди, але не отримати відшкодування і це буде першим кроком.

Після звільнення Київської області правоохоронці разом із будівельними експертами та вибухотехніками оперативно фіксували факти руйнацій та пошкоджень майна як докази збройної агресії. Зрозуміло, що в режимі обмеженого часу та надвеликого обсягу руйнувань ретельна фіксація пошкоджених об’єктів неможлива, а такі обставини у майбутньому можуть прямо вплинути на грошову оцінку компенсації кожного окремого власника.

Ця робота у своїй сукупності в контексті захисту країни безумовно є надважливою. Вона дає можливість сформулювати і озвучити приблизні збитки, завдані нашій країні, для представлення міжнародній спільноті та формування макроекономічних показників. Так, за останніми даними Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, у довгостроковій перспективі відбудова та відновлення України коштуватимещонайменше 600 млрд доларів, а ВВП цього року може впасти від 30 до 50%.

Варіативність дій

Попри відсутність затвердженої методики, варто вже зараз активно діяти та звертатися до місцевих органів виконавчої влади із відповідною заявою про проведення обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією (з метою фіксації руйнувань/пошкоджень об’єкту нерухомості). На момент створення відповідної комісії при виконавчому органі місцевої ради заява вже буде знаходитися у них і автоматично має бути розглянута. Слід пам’ятати, що до такої заяви необхідно додати:

- копію документу, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомості;

- копію паспорту та ідентифікаційного коду особи власника;

- та за можливості, долучити зроблені фото-знімки.

Не буде зайвим самостійно скласти Акт обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку/квартири) до якого долучити деталізовано зроблені фото пошкоджень/руйнацій у присутності свідків (якими, наприклад, можуть бути сусіди). Такий документ може стати у нагоді в майбутньому, у разі якщо протягом тривалого періоду часу представники комісії так і не з’являться для складення офіційного акту. Наприклад, в багатьох постраждалих містах активну участь в допомозі фіксації руйнувань приймають місцеві депутати та громади.

Чи не єдиним реалізованим кроком у напрямі захисту інтересів громадян є можливість подати заявку про відшкодування шкоди через застосунок «Дія» (сервіс був реалізований Мінцифри наприкінці березня). За його допомогою можна позначити перед державою факт збитків і спробувати описати їх.

Але без належної правової основи зібрана там інформація може виявитися непридатною за обсягом, якістю та формою представлення. Подання через «Дію» також має ряд особливих/проблемних моментів. Непоодинокі випадки, коли через застосунок у розділі «Подати повідомлення про пошкоджене майно» повідомлення не відправляється та/або до нього неможливо завантажити фото пошкоджень.

Питання які потребують відповідей

Заходи, які вживаються державою станом на сьогоднішній день цілісно спрямовані на вирішення проблем громадян, що зазнали майнових втрат від воєнних злочинів. Бо інтереси окремо взятих осіб полягають не у кримінальній площині фіксації злочинів, а у сфері цивільно-правових відносин.

Ключовим аспектом є те, що постраждалі не можуть довго чекати, оскільки допомога потребують негайної допомоги. В будинках в яких зруйновані дахи та вибиті шибки, відновлення треба починати робити вже сьогодні. Інакше пошкоджене майно неодмінно буде далі руйнуватися під впливом природних чинників. З наведених обставин, перед державою формується доволі чітко виражене коло питань, які мають бути вирішені шляхом прийняття та затвердження чіткого алгоритму дій. До базових та першочергових питань можна віднести наступні:

- Чи мають право та чи отримають відшкодування люди, які здійснили ремонт за власний кошт?

- Чимало людей брало кредити під купівлю житла. Якщо воно тепер знищене, як будувати відносини із банком та виключати предмет іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно? Або як діяти у разі часткового пошкодження нерухомого майна, що є об’єктом іпотечного зобов’язання?

- На якій підставі припинити право власності на житло, знищене внаслідок збройної агресії, та внести зміни до відповідного реєстру?

- Що робити з тими пошкодженими чи зруйнованими об’єктами (зокрема, приватними будинками), на які не було оформлено право власності?

Ці та інші практичні питання наразі частково або повністю залишаються не вирішеними.

Проект компенсацій

Відповідний механізм сьогодні лише знаходиться в процесі обговорення. Йдеться про проект Закону України № 7198 від 24.03.2022 року «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації», внесений групою народних депутатів та 01.04.2022 року ухвалений за основу.

Документом пропонується передбачити три способи компенсації для громадян:

- Грошова компенсація. Кошти перераховуватимуться отримувачу на поточний рахунок із спеціальним режимом. Порядок відкриття та ведення таких рахунків має встановлювати НБУ.

- Фінансування будівництва об’єкта нерухомого майна.

- Фінансування виконання будівельних робіт з відновлення пошкодженого спільного майна багатоквартирного будинку.

У будь-якому випадку розмір компенсації або обсяг фінансування визначатиметься за результатами оцінки, заснованій на методиках. А їх ще доведеться додатково розробляти Кабміну.

Сам механізм отримання компенсації передбачає три етапи:

- подання заяви,

- її розгляд комісією при виконавчому органі місцевої ради, а також власне

- ухвалення виконкомом самого рішення.

Вирішальною в цьому проекті є робота комісії, яка має встановити наявність підстав для отримання компенсації, зібрати документи, обстежити можливості відновлення об’єкта нерухомого майна, оцінити вартість відновлення пошкодженого об’єкта, визначити розмір компенсації. Аби забезпечити збір, накопичення, облік, обробку, зберігання інформації та документів про пошкоджене та знищене майно, а також про постраждалих власників та прийняті рішення, вестиметься окремий реєстр.

Periculum in mora

Триваюча війна не сприяє швидкому розробленню та запуску ефективних механізмів проведення обстежень, методик визначення шкоди та збитків з метою грошової компенсації. Про це свідчать кілька суттєвих ознак.

По-перше, парламентарі, нажаль, не розглянули проект № 7198. За умов воєнного стану, коли деякі закони ухвалюються в цілому на наступний день після реєстрації їхніх проектів, питання компенсації за пошкодження та знищення об’єктів нерухомого майна громадян поки що немає подальшого руху у парламенті. На початку квітня проект закону було лише прийнято за основу. Щоправда, є об’єктивна необхідність доопрацювання його тексту та ключових положень.

По-друге, у проекті закону містяться деякі технічні неточності, які додають правової невизначеності механізму, що ним встановлюється. Під час його реалізації це може мати незрозумілі та двозначні наслідки. Так, в Головному науково-експертному управлінні Апарату ВР звернули увагу на плутанину з базовими поняттями, «відшкодування шкоди» та «компенсація», які довільно вживаються у проекті. Експерти нагадали, що в цивільному праві між ними є суттєва різниця: відшкодування має здійснюватися винною особою у повному обсязі із доведенням вини і неправомірності вчинених дій, а компенсація – за згодою сторін у встановлених (в тому числі суб’єктами владних повноважень) обсягах.  

Тож у випадку знищення майна через активні бойові дії доцільно було б говорити лише про повне відшкодування шкоди, завданої громадянам. Водночас, проектом передбачається граничний розмір компенсації у вигляді об’єкта нерухомого майна, який не може перевищувати вартості 150 кв. м. за один об’єкт нерухомого майна. Хоча при цьому проект містить норму, за якою одночасно з отриманням компенсації її отримувач повинен укласти договір про відступлення Україні права вимоги до Російської Федерації щодо відшкодування збитків за пошкодження або знищення об’єкта нерухомого майна.

По-третє, навіть за умов швидкого ухвалення, Закон набере чинності лише через два місяці після його офіційного опублікування. Це передбачається Прикінцевими та перехідними положеннями. За цей період мають бути відкориговані підзаконні нормативно-правові акти. Також лише протягом місяця після публікації Кабмін визначатиме план заходів з реалізації норм, а також готуватиме зміни до інших законів, спрямовані на забезпечення компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна.

Чи варто подавати до суду відповідні позови та чи зможуть вони пришвидшити отримання компенсації?

Такі оцінки є доволі суб’єктивними. Але завжди слід виходити від реальної юридичної доцільності тієї чи іншої процесуальної дії на певному етапі її ініціювання та проведення. Очевидно, що в умовах сьогодення, за відсутності чіткої нормативно-правової регламентації механізму відшкодування завданої шкоди, в умовах активно триваючої фази військових дій та нестабільної роботи судової гілки державної влади – від таких дій варто утриматися та спрямувати всі зусилля на фіксацію та документацію таких фактів. І вже надалі, враховуючи прийняття законодавчої бази і розумні строки передбачені нею на проведення такої компенсації, приймати зважене рішення. Також слід пам’ятати, що судові процеси не завжди можуть пришвидшити процес вирішення питання, а й затягнути його…

Висновки

Отже, якщо відмежуватися від політичних заяв та благих намірів чиновників, можна впевнено стверджувати, що проблема фіксації та подальшої компенсації пошкодженого та знищеного майна пересічних громадян знаходиться серед пріоритетних тем державного порядку денного. Проте, очевидною є необхідність у терміновому доопрацюванні та прийнятті законодавчих положень, якими окреслене коло питань якнайшвидше буде вирішено. Адже у гіршому випадку, запуск механізму фіксації втрат/пошкоджень приватного майна доведеться чекати щонайменше півроку, чого, на жаль, не дозволяють ті життєві обставини в яких опинилися багато українських родин...



среда, 26 января 2022 г.

Володимир Богатир про новий виток у справі з ПриватБанком

США направили до Окружного суду США Південного округу Флориди цивільний позов про конфіскацію понад $6 млн, отриманих від продажу комерційної нерухомості в Далласі (штат Техас), яка, ймовірно, утримувалась за виведені з ПриватБанку гроші. Про це повідомляє сайт Мін'юсту США. Цей цивільний позов про конфіскацію четвертий подібний позов до трьох існуючих, поданим у зв’язку з ймовірним відмиванням у США грошей, виведених з українського ПриватБанку його ексвласниками Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. На цю тему говорили з Володимиром Богатирем - заслуженим юристом України.

вторник, 25 января 2022 г.

Проблеми української авіації в час пандемії

 Під час подорожі Президента України Володимира Зеленського на зустріч з польським колегою Анджеєм Дудою функції борту №1 виконував "Антонов" (АН-148), що можна спостерігати на фото офіційного сайту ОП. 

За даними Державного реєстру цивільних повітряних суден України в розпорядженні Державного авіаційного підприємства "Україна" є один літак з реєстраційним знаком UR-UKR. Нещодавно гарант нарікав на технічні проблеми з цим літаком. Фактично, для цілей підтримки президентського АН-148 в робочому стані інший літак виступив донором. 

Що ж відбувається із авіаційною галуззю в нашій країні? 

Фінансування авіаційної галузі завжди було державним пріоритетом, а сама галузь предметом гордості, надій та устремлінь нашої країни. 

В часи сталого економічного українська держава не тільки фінансувала авіабудування, а й надавала державні гарантії для реалізації проектів які стимулювали авіазаводи та посилювали обороноздатність.

Історія державних гарантій

За даними Мінфіну державні гарантії в сфері авіабудування – явище не поширене. Зокрема такі гарантії надавались декілька разів:

  • У 2009 році для фінансування виробничої діяльності Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками та добудови літаків в рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років в розмірі 1,6 млрд. грн. (облігації Харківського державного авіаційного виробничого підприємства);
  • У 2009 році для фінансування виробничої діяльності Київського авіаційного заводу "Авіант" та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками та добудови літаків в рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років у розмірі 858 млн. грн. (облігації ДП "Київський авіаційний завод "Авіант"); 
  • У 2016 році для реалізації ДП "Одеський авіаційний завод" Програми підвищення обороноздатності та безпеки держави в розмірі 24 млн. грн., виділених ПАТ "Укрексімбанк".

Станом на кінець 2021 року сума простроченої заборгованості Харківського державного авіаційного виробничого підприємства перед державою за виконання державою гарантійних зобов’язань за випущеними облігаціями становить 2,1 млрд. грн. (з урахуванням пені 9,6 млн. гривень).

Заборгованість ДП "АНТОНОВ" (правонаступника ДП "Київський авіаційний завод "Авіант") становить 176,2 млн. грн. 

Лише Одеський авіазавод наразі не має фінансових зобов’язань і заборгованості перед Укрексімбанком та державою за кредитом, залученим у 2016 році під державну гарантію. 

Вірогідно завдяки тому, що у 2016 році Управлінням організації супроводження ремонту озброєння та військової техніки Озброєння Збройних Сил України на виконання постанови Кабміну від 14.07.2016 № 423  було укладено державний контракт на закупівлю послуг з капітального ремонту двох літаків Л-39 і за результатом його виконання було перераховано 33,4 млн. грн. на рахунки ДП "Одеський авіаційний завод".

"Ковідна" підтримка

В умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 органи державної влади різних країн прийняли низку нормативно-правових актів, які фактично припинили на тривалий час, як міжнародне так і внутрішнє авіасполучення. 

Це вплинуло не лише на авіаперевізників, а й відобразилось на всіх складових авіабудування, аж до виробництва та постачання окремих складових елементів.

Тож логічними були кроки Уряду, якими у Державному бюджеті України на 2021 рік була передбачена бюджетна програма 3101370 "Відшкодування витрат українських авіаперевізників в період запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID – 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" обсягом в 104 млн. гривень.

Порядок використання цих коштів був затверджений лише наприкінці року на тому ж засіданні уряду 24 листопада (див. постанову № 1219) і станом на початок грудня 2021 року до Мінінфраструктури взагалі не надходили звернення від авіаперевізників.

Коли ми поцікавились цим питанням на початку 2022 року, то виявилося, що кілька компаній все ж таки скористалися державною підтримкою і свої заявки подали такі українські авіаперевізники: 

  • СКАЙАП; 
  • Азур Ейр Україна;
  • Роза вітрів;
  • Міжнародні Авіалінії України.

За результатом розгляду заявок Мінінфраструктури здійснило відшкодування витрат. Щоправда лише 60,7 млн. грн з 104 млн. потрібних.

Схоже, на цьому антиковідна підтримка авіабізнесу фактично й завершилась. Адже Законом про Державний бюджет на 2022 рік аналогічна бюджетна програма вже не передбачена.

 

Національний авіаперевізник

Безумовно, інформаційним трендом останнього часу можна назвати створення нового авіаперевізника зі статусом національного.

З одного боку державна політика направлена на роздержавлення та приватизацію всіх підприємств, які не пов’язані з наданням адміністративних послуг, а з іншого під час форуму "Велике будівництво: авіація і туризм" президент України оголосив про створення національного авіаперевізника за участю європейської авіабудівної компанії Airbus. 

Тоді ж у присутності глави держави керівники Мінінфраструктури та Airbus підписали Меморандум про наміри співпраці.

Така невизначеність в економічних пріоритетах і нерозбірливість в партнерах може призвести до руйнівних наслідків.

Не зрозуміло й як держава прагне рятувати галузь від наслідків пандемії через виведення на ринок ще одного конкурента, який ще й фінансуватиметься з державного бюджету. 

По суті, це може призвести до одержавлення висококонкурентного ринку з наданням неконкурентної підтримки та переваг окремому іноземному авіавиробнику.

Подібна практика вже існувала. Наприклад, збанкрутіла ВАТ "Авіакомпанія "Національні авіалінії України", яка володіла найбільшим в Україні парком літаків Ан-24 та спеціалізованих літаків Ан-30, що здійснювали перевезення як у межах України, так і за кордоном. 

Обсяг внутрішніх регулярних перевезень в Україні, які виконували літаки НАУ, перевищував 50 % від загального обсягу цих перевезень в Україні.

Створенню національного авіаперевізника було присвячено окремий пункт ще в Плані заходів з виконання Державної програми стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 на 2020—2022 роки (Постанова Кабміну від 27.05.2020 № 534).

Перші кроки відбулись через півтора роки. 

Лише 24 листопада минулого року на засіданні Кабміну було створене акціонерне товариство "Українські національні авіалінії" (UNA, Ukrainian national airlines), про що Мінінфраструктури цього ж дня видало наказ від № 636. 

Втім, юридичної особи до сьогодні так і не було створено та дані про неї відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Мінекономіки, яке також долучене до цього проекту, повідомило, що наразі лише опрацьовується питання створення сучасного національного авіаперевізника. 

Розглядається варіант входження в статутний капітал вітчизняної авіакомпанії, яка здійснює перевезення пасажирів. На базі відповідної авіакомпанії шляхом ребрендингу може бути створено національного авіаперевізника, який матиме можливість використовувати і вітчизняну авіаційну техніку.

За згаданою державною програмою орієнтовна потреба у реалізації намірів створення національного авіаперевізника первинно була оцінена в суму 750 млн. грн. Втім апетити в освоєнні бюджетних коштів з часом зростають.

У зв’язку із цим Законом від 02.12.2021 № 1931-IX "Про внесення змін до додатків № 1 та № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (щодо реалізації Інфраструктурних проектів та розвитку об'єктів соціально-культурної сфери) було внесено зміни до розподілу видатків Держбюджету та передбачено для Мінінфраструктури видатки розвитку за загальним фондом за бюджетною програмою 3101380 "Формування статутного капіталу акціонерного товариства, що здійснює завдання та функції національного авіаперевізника" в сумі 500 млн. грн.

І саме на цю суму у Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку було зареєстровано дебютний випуск акцій номіналом по 10 грн (власник всього пакету – Міністерство інфраструктури), а Кабмін визначив Порядок використання цих коштів.

Водночас, представники влади вже називають додаткові суми необхідних витрат. Так, один з керівників профільного комітету ВР Володимир Крейденко стверджує, що в 2022 році на "Українські національні авіалінії" заплановано витратити ще 2,5 млрд грн.

Сам же гарант додержання Конституції має в своєму розпорядженні три літаки і гвинтокрил державного авіаційного підприємства "Україна", зокрема:

  • літак Airbus А319CJ, реєстраційний знак UR-ABA, 2007 року виготовлення;
  • літак Ан-148-100В, реєстраційний знак UR-UKR, 2011 року виготовлення;
  • літак Ан-74ТК-300Д, реєстраційний знак UR-AWB, 2001 року виготовлення;
  • гвинтокрил Мі-8 МТВ-1,  реєстраційний знак UR-PAB, 2002 року виготовлення;

Нещодавно виявилось, що гвинтокрил призначений для забезпечення місцевих перельотів Верховного головнокомандувача в неробочому стані.

Прикро, що президент України роблячи гучні заяви та підписуючи меморандуми щодо створення та діяльності неіснуючого національного авіаперевізника, робить це без попереднього аналізу доцільності бюджетних витрат і фахового опрацювання профільних міністерств та відомств. 

Невже керівництво країни відмовилось від виробництва та експлуатації літаків українського виробництва?

Чому керівник авіабудівної держави вбачає доцільним залучення до таких проектів іноземних конкурентів, замість підтримки вітчизняних авіазаводів?

Безперечно, потреба ремонту президентського авіапарку не може бути визначальним пріоритетом при створенні національного авіаперевізника та доборі стратегічних партнерів.

Володимир Богатир



пятница, 31 декабря 2021 г.

7 интересных фактов об экстрадиции в Украине

 

.


ВЛАДИМИР БОГАТЫРЬ, АДВОКАТ, ЗАСЛУЖЕННЫЙ ЮРИСТ УКРАИНЫ

Экстрадиционные процессы как один из видов взаимной правовой помощи государств в уголовных делах – весьма деликатная тема, которая находится на стыке дипломатии, политики, пиара и права. Последнего, как показывает практика, может и не быть вовсе.

Центральные и ответственные

В вопросе выдачи лиц в Украине действуют Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях в гражданских, семейных и уголовных делах (1993 года), а также Европейская конвенция о выдаче правонарушителей 1957 года с протоколами, а также ряд двусторонних и многосторонних международных договоров.

На национальном уровне механизм закреплен в главе 44 УПК. Согласно ее положениям, центральными органами Украины в выдаче лица (экстрадиции), если иное не предусмотрено международным договором Украины, являются:

1) Офис Генерального прокурора – в ходе досудебного расследования (в отношении подозреваемых, обвиняемых);

2) Министерство юстиции - во время судебного производства или исполнения приговора (применительно к подсудимым, осужденным).

Именно они обращаются в компетентные органы иностранных государств с запросами об экстрадиции и рассматривают аналогичные запросы из-за границы, организуют проведение экстрадиционной проверки, а также прием-передачу лиц, в отношении которых принято решение о выдаче.

А вот фактическую передачу лица (после вступлениия в силу соответствующего решения) осуществляют Департамент по исполнению наказаний как межрегиональный территориальный орган Минюста, Национальная полиция и Министерство внутренних дел (Нацгвардия). Весьма подробная инструкция по различным аспектам международного сотрудничества в уголовном процессе во время судебного производства была согласована со всеми ответственными за процесс органами и утверждена приказом Министерства юстиции от 19.08.2019 № 2599/5.

Сделав несколько информационных запросов в эти госорганы, мы поинтересовались количеством обращений о выдаче (к Украине и от имени Украины в иностранные государства), спросили о принятых по ним решениям и исполнении в разрезе стран, годов и фигурантов - соответствующих статей Уголовного кодекса. Полученные ответы могут претендовать на объективную оценку состояния дел «отрасли», а также дают пищу для размышлений об устоявшихся в обществе стереотипах.

1. Украина больше отвечает, чем спрашивает

С 2014 по 2021 год Министерство юстиции направило в компетентные органы иностранных государств 357 запросов украинских судов о выдаче лиц. За это же время украинское ведомство получило 542 (на 50% больше) аналогичных запросов из-за границы.

Такие цифры дали в самом Минюсте, но отказались при этом предоставить информацию о количестве фактически переданных лиц в иностранные страны и принятых в Украину, сославшись на отсутствие такой информации. Впрочем, подписавшая ответ заместитель министра по европейской интеграции в данном случае несколько лукавит.

2. Выдается один из трех

Ведь в начале 2019 года по аналогичному запросу эта информация была найдена. Тогда другой заместитель министра (по вопросам исполнительной службы) предоставила перечень статей Уголовного кодекса, по которым привлекались к ответственности подлежащие выдаче правонарушители, а также сообщила, что за пять лет (начиная с 2014 года) из Украины было экстрадировано 118 человек по 323 запросам. При этом по требованию украинских судов в этот же период было получено 76 человек по 252 запросам.

Следовательно, тенденция соотношения запросов и ответов Украины подтверждается. Кроме того, можно утверждать, что положительно решается около трети запросов на экстрадицию (36,5% – по запросам иностранных государств; 30,2% – по запросам Украины).

3. Эксклюзивные условия для России

Впрочем, эта средняя цифра не характеризует наши особые отношения с северным соседом, которые, несмотря на сложные и напряженные отношения, охватываются Европейской конвенцией о выдаче правонарушителей. По данным Минюста, с 2014 по октябрь 2019 года:

- поступило 46 запросов компетентного органа Российской Федерации о выдаче лиц (экстрадиции), 26 из которых удовлетворены Министерством юстиции;

- направлено в компетентный орган РФ 165 запросов украинских судов о выдаче лиц, 45 из которых удовлетворены российской стороной.

Из этого следует, что мы положительно выполняем 56,5% требований страны-агрессора, в то время как они удовлетворяют лишь 27,3% наших обращений по аналогичным вопросам. Следовательно, украинские чиновники в два раза больше уважают своих российских коллег и наша страна – не самое лучшее место, куда следует убегать от российского правосудия.

4. Экстрадиционный ТОП

Уважительное отношение к России подтверждается и данными Департамента по вопросам исполнения уголовных наказаний Минюста, где нам предоставили информацию в разрезе стран за четыре последних года (из-за переименования ведомства и других реформ, данных до 2018 года не оказалось). Больше всего Украина экстрадирует в такие страны:

1. Молдова (63 человека);

2. Россия (51 человек);

3. Германия (35 человек);

4. Азербайджан (19 человек);

5. Польша (15 человек).

Впрочем, ТОП стран, из которых Украина получает больше граждан выглядит совсем иначе. Первое место здесь занимает Россия (54 человека), второе – Польша (10 человек). Далее следуют Чехия (6), Испания (4) и Италия (3).

Следовательно, и из этих данных следует, что наиболее тесно Украина сотрудничает с РФ, где «плотность» обмена за последнее время составляет около 1 человека в месяц. Полные данные можно просмотреть по ссылке.

5. Господь не выдаст?..

Надежду на то, что все обойдется, преследуемые правоохранительной системой традиционно связывают со странами, где не заключены взаимные договоры о правовой помощи.

Действительно, информации о том, что кого-то выдали в Объединенные Арабские Эмираты или экстрадировали оттуда в Украину сегодня нет. ОАЭ в этом отношении всегда славилась нулевой «отзывчивостью». Правда, ситуация может и поменяться, так как недавно Интерпол возглавил представитель именно этой восточной страны.

А вот Объединенное королевство и Соединенные Штаты Америки могут оказаться неприятным сюрпризом, предвидеть который не смогут даже юристы. Вопреки расхожему мнению о том, что с этими странами обмена нет, факты говорят об обратном: в 2019 году Украина таки выдала в США одного человека, а 2020 – еще двух. А вот в 2021 году нашим властям даже удалось добиться экстрадиции одного гражданина из Великобритании. Да, нельзя говорить о том, что здесь мы активно обмениваемся преступниками, но напрашивается очевидный вывод: если будет политическая воля, экстрадиционные вопросы решаются и без договоров о взаимной помощи.

6. На досудебном следствии активней

И все же более охотно в экстрадиционные отношения Украина вступает не в суде или при исполнении наказания, а на стадии досудебного расследования. Об этом свидетельствуют данные Офиса Генпрокурора, который отвечает за данное направление.

Так с 2014 года Украина получила 916 запросов от иностранных правоохранителей, из которых отработала 722. А вот направили за рубеж 894 требования. Из них ответы пришли по 705 лицам. То есть, если сравнивать абсолютные цифры ОГП и Минюста, активность на украинском досудебном следствии в 2,5 раза выше, чем на стадиях судебного рассмотрения или исполнения наказания.

Но вот какие на досудебном следствии были ответы или решения по экстрадиции (выдали/отказали), что за страны обращались и исполняли наши поручения, - увы не известно.  Официально прокуратура такой информации не собирает, поэтому не предоставляет. Похоже, аналитическую работу по линии международной деятельности вытеснил политический туризм руководителей прокуратуры. Видимо их больше волнуют встречи за рубежом и подписание разнообразных меморандумов, нежели предусмотренные Законом «О прокуратуре» формы реализации функций этого безусловно важного органа.

Отсюда проистекает еще один неутешительный, но главный вывод.

7. Возможность улучшения ситуации отсутствует

К сожалению, в настоящее время на государственном уровне не осуществляется сбор статистических данных по количеству лиц, которые были выданы и временно выданы (экстрадированы) из Украины в иностранные государства, в разрезе каждой страны и с указанием вида уголовного правонарушения, как и по количеству лиц, которых были выданы и временно выданы (экстрадированы) в Украину из иностранных государств.

Но подобные данные являются обязательным условием для проведения аналитических исследований в любой области, а также основой для принятия управленческих решений и развития направления (в данном случае) международного сотрудничества.

Наиболее позорным в этой ситуации является то, что в ходе реформ (а точнее, тех изменений, которые у нас называют реформами) теряются существующие связи и приобретенный опыт, что лишает надежды на профессиональный подход к решению проблем экстрадиции в будущем.

Все это сегодня происходит на фоне увеличения количества отказов в сотрудничестве с украинскими правоохранителями, как Интерпола, так и правоохранителями других стран из-за предоставления иностранцам недостоверной информации и использования правоохранительных органов и возбуждения уголовных производств с целью разрешения гражданско-правовых и коммерческих споров, и что гораздо хуже, политических конфликтов.



вторник, 2 ноября 2021 г.

В УКРАЇНІ СТВОРЕНО СИМУЛЯКР СИСТЕМИ ЗАХИСТУ АДВОКАТІВ

Юристи говорять, що норма закону, не підкріплена санкцією за її порушення, є мертвою. Але практики знають, що і кримінальна відповідальність не гарантує реального захисту прав. Навіть для самих правників.

Тенденції незмінні

Якщо у роботі адвоката десь і є стабільність, то це у питанні гарантування державою його захисту від протиправних посягань у зв’язку з провадженням професійної діяльності. Бо його (захисту) фактично немає.

Минулого року ми зібрали та узагальнили статистичні дані щодо динаміки розслідування злочинів проти захисників починаючи з 2014 року. Це сотні зареєстрованих у Єдиному реєстрі досудових розслідувань повідомлень про злочин, одиниці та (переважно) нулі завершених розслідувань і вироків суду.

Оновлені цифри цього року, підготовлені Офісом Генпрокурора на наш запит, свідчать, що ситуація не змінюється. Попри наявність спеціальних складів злочинів у Кримінальному кодексі, адвокатів і далі убивають, калічать, знищують майно, заважають їм виконувати покладені на них обов’язки. Правоохоронці вносять дані до ЄРДР, після чого… умивають руки. Але така бездіяльність породжує нові порушення проти  представників конституційного інституту захисту.

Не допомогли виправити ситуацію чисельні реформи судової та правоохоронної систем, на що звертали увагу в Міжнародній комісії юристів та в Організації Об’єднаних Націй (див. звіт НААУ за 2020 рік).

Дискримінація за законом

Цікаво, що діяльність захисника оберігається у Кримінальному кодексі п’ятьма статтями:

  • 374 – порушення права на захист;
  • 397 – втручання в діяльність захисника чи представника особи;
  • 398 – погроза або насильство щодо захисника чи представника особи;
  • 399 – умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи;
  • 400 – посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги.

Аналогічні за змістом диспозиції щодо втручання, посягання на життя, погроз, насильства та знищення майна Кримінальний кодекс містить щодо державних діячів, представників судових органів, журналістів, правоохоронців, судових експертів, державних та приватних виконавців.

Але, попри схожість об’єктивної сторони (ключовою для кваліфікації є ознака тієї або іншої професії), санкції все-таки різняться. Так, за «голову» державного чи громадського діяча дають від десяти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з можливою конфіскацією майна (ст. 112). Санкція за посягання на правоохоронця (ст. 348) чи журналіста (ст. 348-1) «стартує» з дев’яти років без зазіхання на майно винного. А от життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю (ст. 379), адвоката (ст. 400) чомусь «коштує» від восьми років.

Ще більш дивна ситуація у питанні покарання за умисне знищення або пошкодження майна. За загальною нормою ст. 194 відповідальність починається зі штрафу від 17 до 68 тис. грн. Можливі громадські чи виправні роботи, а також обмеження чи позбавлення волі. Аналогічна «ціна» (щоправда, без робіт) – за майно правоохоронця (ст. 347) чи журналіста (ст. 347-1). Дещо суворіше карають за суддю. Тут штрафом не обійтися – лише арешт або позбавлення волі. Найдешевше відкупитися можна від адвоката (ст. 399), адже мінімально можливе покарання – штраф усього від 850 до 1700 грн. Тобто злочинцям «дешевше» зіпсувати майно адвокату, ніж пересічному громадянину.

Такі перекоси у санкціях, з одного боку, навіюють думки про закріплену на рівні закону дискримінацію з боку держави за ознакою професії. З іншого, зрозуміло, що у ці «розцінки» не закладався бодай якийсь сенс. А індивідуалізація складів злочинів пов’язана зі спробами захистити представників найбільш конфліктних професій.

Для статистики

Утім, боротьба зі злочинами в нашій країні традиційно зводиться до посилення відповідальності або запровадження нових складів правопорушень. Власне, цим і займаються численні новостворені та «відреформовані» правоохоронні органи, міністерства, відомства та інші слуги народу, декларуючи своє занепокоєння поганим законодавством і закриваючи пункти річних планів діяльності.

Надмірна перевантаженість кодексу і досить скромні результати розслідування злочинів насправді говорять про те, що своє невміння або небажання працювати за законом чиновники прикривають черговими ідеями з реформування галузі. Правозастосування підміняється нормотворчістю!

Звісно, невиконання норм закону, нехай ідеального, не дасть жодного результату і не покращить ситуації. Тому і всі наступні реформи в Україні приречені бути симулякрами.

А на практиці боротьба зі злочинністю і досі вкладається у чомусь не декомунізовані звіти за штампом «розкриття і розслідування». Коли знайшли особу і повідомили їй про підозру – розкрили, передали матеріали в суд – розслідували. Що відбувається далі – то вже відповідальність судді. І якщо не засудив, значить, відпустив злочинця, якого впіймали правоохоронці.

Але ж про справжнє розкриття і якісне розслідування можна говорити лише після винесення судом обвинувального вироку та набрання ним законної сили! Принаймні цього вимагає презумпція невинуватості, закріплена в Конституції України.

І якщо застосовувати саме такий підхід, то загальна картина захисту адвокатів від злочинних посягань визначається цифрою 3. Згідно із офіційною статистикою Державної судової адміністрації України, саме стільки кримінальних справ за «адвокатськими» статтями завершилися у 2020 році обвинувальними вироками. Тобто лише три злочини були реально розкриті та розслідувані.

Автор: Володимир БОГАТИР, адвокат, член комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ