Володимир БОГАТИР
Адвокат, Заслужений юрист України
Олександр ПЛАВАН
Адвокат
Останніми часом набуває актуальності впровадження у загальноосвітніх навчальних закладах систем відеоспостереження. Певна річ, на виконання статті 38 Закону України «Про загальну середню освіту», у навчальному закладі намагаються забезпечити охорону життя і здоров’я вихованців, педагогічних та інших працівників навчального закладу, уникнути та попередити ситуації, результатом яких може бути, зокрема, насильство над учнем та його експлуатація, посягання на гідність, здоров’я чи навіть життя дітей.
На перший погляд забезпечити відеоспостереження в шкільних закладах дуже просто. Треба лише знайти фінансування та встановити камери відеонагляду. Це в свою чергу відразу підвищить безпеку учнів та персоналу навчального закладу, допоможе
боротися з підлітковою злочинністю та зберегти шкільне майно від нищення. Крім цього, зважаючи на те, що, як правило, в школі працює один охоронець, а приміщення навчального закладу є великим за розмірами відеонагляд допоможе слідкувати за порушенням дисципліни серед учнів та попереджати їх.
Збирати інформацію треба законно
Проте з правової точки зору, відеоспостереження зачіпає особисті
права та свободи людини. З цього приводу практично одразу виникають дискусії між учнями, батьками та викладачами. В свою чергу використання у навчальних закладах камер відеонагляду у чинному законодавстві України залишається неврегульованим.
Крім того, в Україні відсутній нормативно – правовий акт, яким би встановлювався загальний режим збору інформації про громадян. Існує тільки спеціальна норма, а саме стаття 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», де вказано, що підрозділи, які здійснюють оперативну-розшукову діяльність, мають право здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки та проводити такі заходи за рішенням суду. Сподіваємось
, що ця норма не для застосування в школі. Таким чином, офіційне право на застосування відоспостереження на законодавчому рівні закріплене лише за правоохоронними органами.
Відповідно до статті 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою. Це означає, що дитина впродовж більше десяти років зобов’язана, у середньому, по сім годин проводити у школі майже щоденно. Саме тому, не виключено, що комусь може не сподобатись постійне спостереження за його персоною, оскільки відеозйомка, як і звичайне стеження є не тільки втручанням у приватне життя, а й порушенням недоторканості особи. Наша Конституція чітко визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Інша норма Основного Закону говорить про те, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя та недопустимим є збирання, зберігання, використання, та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Тож відеоспостереження за особою, в тому числі фіксація її дій на відео, є збиранням та накопиченням інформації з можливістю її подальшого використання. Тому такі дії порушую
ть особисту недоторканість особи.
Подібними за змістом є й норми Закону України «Про інформацію», які вказують на те, що забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди на це, за винятком випадків, передбачених законом. А стаття 31 цього ж закону вказує на те, що громадяни мають право знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою отримуються, як, ким, і з якою метою вони використовуватимуться. І тут не можна не звернути увагу на вимогу частини п’ятої цієї ж статті щодо того, що всі організації, які збирають інформацію про громадян, повинні до початку роботи з нею здійснити у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну реєстрацію відповідних баз даних.
Отже, про особу без її згоди не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації, яка знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні цієї особи і поширюються за її бажанням. До того ж, особа, яка володіє інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом її професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначає режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної.
Виходячи з зазначеного вище, інформацію про учня, зібрану в ході відеоспостереження навчального процесу можна віднести до конфіденційної. Власне, в такому вигляді, відеонагляд являє собою не тільки втручання в особисте життя особи, але й порушує її недоторканість, звужує п
рава учня та ставить його в залежність, у даному випадку, від можливих неправомірних вчинків керівників школи. Спостереження у навчальному закладі, являє собою збір та накопичення інформації про особу з можливістю її подальшого використання. А це має бути обов’язково унормовано, особливо в частині доступу до такої інформації та її використання.
Адміністрація навчального закладу повинна уникати порушення особистих прав дитини та застосовувати технічні засоби відеоспотереження лише законно, наскільки цього дозволяє правове поле, яким регулюються окреслені суспільні відносини. Це випливає зі статті 28 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, та передбачає, що держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини.
На захисті особи учня стоїть і Цивільний кодекс України, який визначає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Крім того, згода особи на знімання допускається, якщо зйомки проводяться відкрито. А відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Відеоспостереження в школах можна застосовувати в публічних місцях
Що стосується навчальних закладів, то на нашу думку, встановлення засобів відеоспостереження допускається тільки в публічних місцях, тобто в місцях численного скупчення людей, зокрема, при вході в школу, на шкільному подвір’ї, коридорах, і в жодному випадку - не в класних приміщеннях, кабінетах, туалетах, оскільки такі місця, не є публічними.
На даний час багатьма загальноосвітніми навчальними закладами України вирішується питання отримання згоди на відео спостереження. Це намагаються робити, зокрема, шляхом встановлення на території навчального закладу камер відеонагляду після погодження цих заходів з органами громадського самоврядування навчальних закладів. На нашу думку, це є чи не єдиним правомірним способом вирішення обговорюваного питання. Разом з тим, положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 778, передбачено створення та функціонування органу громадського самоврядування навчального закладу у вигляді ради закладу, куди обираються представники педагогічного колективу, учнів (вихованців) школи II-III ступеня, батьків і громадськості. Таким чином отримується згода на від
еоспостереження усіма заінтересованими сторонами.
Враховуючи досвід канадських колег, додатково хочемо порадити адміністрації навчального закладу підготувати «Правила відеоспостереження у навчальному закладі», де будуть визначені питання використання зібраної інформації, місця розташування відеокамер та інше. Таким чином, після погодження радою закладу та адміністрацією зазначених «Правил», питання щодо законності відеоспостереження буде знято.
В інших випадках батьки мають знати, що будь-яка відеокамера, встановлена в школі чи поза її межами, за певних умов, може вважатись спеціальним технічним засобом протиправного отримання інформації. Останнє, до-речі, стосується і викладачів, як членів трудового колективу, який має вирішити, чи є прийнятними відповідні умови праці. Нагадаємо, що відповідно до вимог статті 29 Кодексу законів про працю України, роботодавець має проінформувати працівника під розписку про умови праці.
Саме тому, на наш погляд, в школах, де буде застосовуватись відеонагляд, про це необхідно обов’язково інформувати учнів, викладачів та батьків за допомогою таблички, що розміщується при вході в навчальний заклад зі змістом - «Здійснюється відеоспостереження».
Заслужений юрист України 
