Чи є доцільною пропозиція надати можливість вченим та адвокатам після проходження відповідного конкурсу стати суддею в апеляційній чи касаційній інстанції?

— Як на мене, це слушна пропозиція. Академічні знання ще нікому не заважали, вони лише підвищують професійний рівень.

Так, недавно мені довелось брати участь у справі в Ліхтенштейні, де справа розглядалась новопризначеною суддею, яка до цього працювала у місцевому університеті.

Щодо адвокатів, то це явище достатньо поширене у світі. Нагадаю, що адвокат, який представляв відповідача у справі «Березовський v Абрамович» став суддею Верховного Суду, обійнявши найвищу суддівську позицію в англійському правовому полі. Уже сьогодні можна навести приклади вдалих призначень науковців та адвокатів в Україні, серед яких відзначив би голову ВККС Сергія Козьякова.

Вважаю, що подібна практика може сприяти наповненню судових органів кваліфікованими і поміркованими суддями, що в цілому і можна буде вважати одним із перших кроків реальної судової реформи. 

Володимир Богатир

Керуючий партнер 

АО «Богатир та Партнери»

Для Судового Вісника № 3 (119) 31 березня 2016

ПЕРЕД ВВЕДЕНИЕМ САНКЦИЙ ДОЛЖЕН ПРОВОДИТЬСЯ ГЛУБОКИЙ ЭКОНОМИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ПОСЛЕДСТВИЙ

Какими должны быть международные санкции и насколько важно в этой сфере соблюсти баланс национальных интересов. Об юридических аспектах в сфере применения санкций в интервью «Политическим Известиям» рассказал управляющий партнер адвокатского объединения «Богатырь и партнеры» Владимир БОГАТЫРЬ.

- С 1 марта вступило в силу решение Евросоюза по поводу снятия санкций с трех компаний и 170 граждан Беларуси.  С одной стороны, когда Совет Европы вводил эти санкции, безусловно, данное решение было юридическим обоснованным. В конце концов, для Европы, где действует принцип верховенства права, это нормальная практика. Однако, с другой стороны, нынешнее решение об отмене санкций также юридически обоснованно. При том, что за десять лет действия санкций, с точки зрения развития демократии и политической системы в Беларуси, мало что изменилось. То есть с точки зрения достижения целей, ради которых вводились эти санкции. 

-  На этот вопрос у меня есть абсолютно четкий ответ. На мой взгляд, любая ограничительная мера, вводимая государством, выражает волю государства. И прежде всего, действие этих мер является политическим. А что такое политика в данном случае? Это и отношение государства или объединения государств к тем или иным событиям, происходящим в стране, а также достижение тех или иных целей для того, чтобы повлиять на другую сторону. Не думаю, что в Беларуси за последнее время сколь-либо изменился политический рельеф. Хотя, с другой стороны, экономическая обстановка в стране, действительно, меняется. Несмотря на то, что по статистике наблюдается спад внутреннего валового продукта, на мой взгляд, реальная экономика в Беларуси все-таки развивается. 

Это происходит благодаря сложившейся уникальной политической  ситуации. Также благодаря специальному внешнеполитическому курсу, который позволяет интегрировать интересы России, Беларуси, Европы и даже США. В этой связи актуален вопрос, насколько вообще отражает статистика в постсоветских странах реальное положение вещей. 

Беларусь за счет чужого конфликта становится, игроком на международной  арене. Братоубийственный конфликт, развязанный между Украиной и Россией, привел к тому, что сейчас всем этим пользуется Беларусь. Безусловно, с точки зрения экономических интересов Минска, это правильно. 

- Если Европа столь легко манипулирует санкциями, могут ли  в перспективе против Минска быть введены новые санкции?  

- Европейские санкции вводились для того, чтобы оказать давление. Однако, Беларусь показала, что это неэффективный метод разговора с Минском. Приведу небольшой пример, так вследствие вступления в силу соглашения об Ассоциации в ЕС Украины, производители курятины переносят свое производство в Болгарию, т.к. соглашение ограничивает право на экспорт и устанавливает огромные пошлины на экспорт вне квот. Т.е. ЕС по сути проводит очень жесткую протекционную политику, устанавливая пошлины и квоты. Это же касается производителей мёда и других продуктов питания. Я уже не говорю о бездумной и безответственной позиции правительства по отмене спецрежима по НДС для сельхозпроизводителей, который был сохранён при вступлении в ВТО. Так что, не вижу смысла для Евросоюза  продолжать давить санкциями. Другое дело, гораздо более эффективным механизмом была бы интеграция Беларуси в европейские или глобальные процессы, как в экономической так и в политической сфере. 

- Отмена санкций против Беларуси произошла через суд. В то время как санкции были введены через политический уровень…

- Еще раз подчеркну: любые санкции являются политическим решением. Санкции вводятся как элемент политического давления. То есть с правом они не имеют ничего общего.  Однако, на практике всегда можно найти те или иные процессуальные механизмы для обжалования, чем, в свою очередь, и пользуются юристы. 

- Могут ли теперь, после отмены санкций, у лиц из бывшего санкционного списка появиться юридические основания о компенсации ущерба, причиненного политическим давлением? 

- По сути, для лиц, к которым применялись санкции, основной победой является уже само по себе снятие этих санкций. Прежде всего, это политическая победа. Изначально каждая из политических сторон преследовала собственные цели. Хотя если уж говорить об интересах хозяйственных субъектов, то вопрос о компенсации ущерба может быть актуален. Однако, мне не известно о таких процессах со стороны белорусских компаний. 

- Перейдем к украинским реалиям Насколько эффективны украинские санкции и ограничительные меры? 

- Как правило, о санкциях говорят две категории граждан. С одной стороны, это скептики. С другой стороны, оптимисты. Оптимисты говорят, что санкции нужно применять санкции в самом широком смысле и это хорошо. Скептики говорят, что, применяя санкции, мы таким образом ограничиваем собственный экономический потенциал, рост внутреннего валового продукта, рынки сбыта и это плохо. Однако, в любом случае, очевидно, что при применении санкций должен проводиться глубокий экономический анализ.  В том числе, анализ последствий введения ограничительных мер. Таким образом, прежде, чем вводить санкции через решение СНБОУ, должна быть предварительно проведена серьезная экономическая проработка. С этим в нашей стране существенные проблемы. На мой взгляд, анализ подобного рода системных вопросов, равно как и вступления в различные союзы (будь то свободный рынок с ЕС илизона свободной торговли в СНГ), находится на примитивном уровне. А проводить соответствующую работу должно Минэкономики. Мы не видим ни краткосрочных, ни среднесрочных результатов (не говоря уж о долгосрочной стратегии). В чем-то наша страна движется по инерции, а в чем-то на политической воле, устремлениям власть предержащих. В то время как серьезного  экономического анализа, который должен бы быть решающим фактором при принятии серьезных государственных решений, мы не видим. С одной стороны, много ситуативных конъюнктурных решений. Но с другой стороны, нет стратегии. Эффективность стратегии зависит от качества анализа. Однако, качественной аналитики, на мой взгляд, в Украине нет. Таким образом, среди первоочередных мер необходимо сделать серьезный экономический анализ, а также выработать стратегию и планирование. В свою очередь, когда подобного рода работа будет проведена, можно будет говорить о результатах, к которым приведут санкции. Главное, чтобы правительство своими руками не привело страну к коллапсу.

К сожалению, в настоящее время мы видим, что под влиянием нынешней санкционнойполитики ряд отраслей могут вообще исчезнуть из хозяйственной жизни Украины. Как вариант, санкционные меры должны носить частичный характер. Это должны быть отдельные отраслевые ограничительные меры. В целом, государство должно иметь широкий инструментарий, который позволит в кратчайшие сроки достичь поставленные цели. Эта работа не может основываться не на каких-то эмоциях или порывах, а именно на сугубо экономических расчетах. Я сторонникосознанного расчета в вопросах санкций. Должна быть тщательно проработана экономическая, политическая и военная целесообразности. 

Думаю что, это касается введения не только украинских, но и европейских санкций. 

Санкции должны носить более широкий спектр, а не только в черно-белых тонах по принципу «можно – нельзя». 

Естественно, в своей санкционной политике мы также должны ориентироваться на политику, реализуемую США и ЕС в интересах Украины, т.к. зачастую введённые в этих странах санкции имеют более действенный и широкий характер. 

- Санкции против России были введены по фактам международно-правовой агрессии для  деоккупации, деэскалации.  Эти цели до сих пор не достигнуты. С одной стороны, это ставит под вопрос эффективность санкций, а значит необходимо их усилить. С другой стороны, если поставленные цели не достигнуты, значит и санкции должны сохранять силу. Даже если они в какой-то степени негативно отражаются на нашем экономическом положении…

- Говоря о последствиях санкций для экономики, срабатывают давние проблемымодернизации, украинских (постсоветских) предприятий. Проблема не в санкциях. Сейчас дают о себе знать те проблемы, которые откладывались многие годы. Например, многие компании длительные годы просто не занимались модернизацией собственного производства и не развивали программы энергосбережения. Как результат, в условиях жесткой конкуренции на рынках оказались просто неэффективными. Думаю, вопрос,почему не производилась ренновация, нужно задать олигархам, которые просто наживались на приватизированных активах. С одной стороны, в перспективе это может привести к перераспределению собственности. К более эффективным собственникам. С другой стороны, накопившиеся многолетние социально-экономические проблемы могут привести к серьезному социальному взрыву. Речь идет о сотнях тысяч рабочих мест. Для государства это может составлять не меньшую проблему, чем нынешний вооруженный конфликт. 

- Могут ли быть отменены санкции в отношении фигурантов украинского «санкционного списка» (представителей бывшей власти). Например, с учетом нынешнего опыта Беларуси? 

- На самом деле, соответствующие судебные споры ведутся постоянно. Против некоторых фигурантов списка санкции отменены, против большинства – сохраняют силу. Ничего удивительного не происходит. Это обычная юридическая практика. На мой взгляд, правительству нужно усилить собственную правовую позицию.

- В этом контексте показателен недавний опыт России. Недавно Forbes опубликовал очередной рейтинг «Короли госзаказа». По данным Счетной палаты РФ, компания «Сибур» нарастила портфель госзаказов сразу на 17,6%, сконцентрировав уже 39% всех господрядов. Например, эта компания занимается такими стратегическими проектами как Амурский ГПЗ, газопровод в Китай «Сила Сибири», строительство Крымского моста. 

Общая сумма господрядов Аркадия Роттенберга, который находится в западном «санкционном списке», составила 500 млрд. рублей и он возглавляет рейтинг Forbes. 

Как Вы прокомментируете эту информацию? 

- Фактически со стороны РФ это сатисфакция тем лицам, которые пострадали из-за действия санкций. При этом я далек от мысли о прозрачности госзакупок как в Украине так и в РФ.

- «Газпром», итальянская Edison и греческая DEPA недавно договорились о поставках российского газа по дну Черного моря. Проект ITGI Poseidon обсуждался с 2005 года. На минувшей неделе в Риме указанные компании подписали меморандум по поводу реализации проекта. 

- Понятно, что для реализации крупных проектов сейчас у РФ нет средств. Российские компании привыкли в таких случаях делать крупные заимствования за рубежом. Однако, из-за санкционных ограничительных мер сейчас подобные проекты будет реализовать сложно. Тем более, если речь идет о столь масштабных проектах. 

- Белорусские «дочки» российских банков отмечают возросшую активность россиян в размещении валютных вкладов. Для граждан РФ депозиты в белорусских банках привлекательны из-за сравнительно высоких ставок и местных страховых условий (в случае краха банка вклад вернут полностью, вне зависимости от его размера и в той валюте, в какой он был сделан). Например, значительный рост активности наблюдается в «Альфа-банке».  Как Украине отнестись к такому «белорусскому повороту» россиян? 

- Как известно, в Украине недавно вспыхивали протесты по поводу засилья на рынке российских банков. На мой взгляд,  этот вопрос нужно задать прежде всего, регулятору, то есть Нацбанку. Здесь не стоит вопрос о санкциях. Здесь именно вопрос к регулятору, который должен четко определиться: или согласен с таким положением или же не согласен. Честно говоря, пока что не слышал от НБУ конкретных предложений относительно ограничениядоступа российских банков на украинский рынок.

Политика НБУ на данный момент пока сконцентрирована на ликвидации мелких финансовых учреждений, а среди крупных банков как раз и остаётся значительная доля российского капитала.

Беседовал Игорь ШЕВЫРЕВ

Владимир БОГАТЫРЬ – адвокат, управляющий партнер адвокатского объединения «Богатырь и Партнеры».

Образование: Киевский университет им. Т.Г.Шевченко (1999), защитил диссертацию кандидата юридических наук в Институте законодательства Верховной Рады (2014). 

В Украине получил право на занятие адвокатской деятельностью с 2001 года. 

Кроме того, зарегистрирован как иностранный адвокат по праву Украины в РФ (2014) и Польше (2015). 

Заслуженный юрист Украины (2010). 

Адвокатское объединение «Богатырь и Партнеры» специализируется на международных расследованиях и предоставляет услуги по таким вопросам как защита бизнеса, защита от уголовного преследования и санкций. 

География работы компании, кроме Польши и России, распространяется также на Кипр, Великобританию, Швейцарию и США.

http://izvestia.kiev.ua/item/show/90892

Міжнародні розслідування Володимира Богатиря

У слід за виходом українського бізнесу за межі національної юрисдикції все більше українських правників починають розширювати географію своєї адвокатської практики. Про те, які процеси можуть супроводжувати українські адвокати за кордоном, зокрема про практику міжнародних розслідувань, ми вели розмову з адвокатом, керуючим партнером АО «Богатир та Партнери» Володимиром Богатирем.

  — Володимире Вікторовичу, відомо, що ви і ваша фірма супроводжуєте чимало процесів поза межами України. Що це за справи і в яких країнах вони розглядались?

  — Ми спеціалізуємось на категорії міжнародних розслідувань і надаємо послуги клієнтам у таких питаннях, як захист бізнесу або захист від кримінального переслідування та санкцій, накладених у рамках міжнародного співробітництва. Захист власників бізнесу і компаній за кордоном стає актуальним щоразу, коли українська (хоча серед наших клієнтів є і резиденти інших країн) компанія виходить на європейський чи світовий ринок — тоді на них поширюється міжнародне законодавство, зокрема щодо боротьби з корупцією, протистоянням фінансуванню тероризму, шахрайства. Оскільки захист не обов’язково може знадобитися у зв’язку з безпосередньою діяльністю компанії, а навіть за разову співпрацю з неперевіреними контрагентами. На жаль, відсутність «правових традицій» в Україні не дає змоги людині ефективно захистити себе від переслідувань: навіть якщо особа, підозрювана у вчиненні економічного злочину, готова йти на співробітництво, аби вирішити справу, сплативши, наприклад, штраф, довіри до того, що українські правоохоронці і суди вчинять чесно, немає. Тому часто доводиться вирішувати такі справи з виходом за межі України. Щодо географії нашої роботи, то вона поширюється, окрім Польщі і Росії, в яких я зареєстрований як адвокат з українського права, також на Англію, Швейцарію, Кіпр та Сполучені Штати Америки.

  — Тобто йдеться про кримінальні переслідування за кордоном.

  — Ні, не так. Чомусь у наших співгромадян при словах «міжнародні розслідування» виникає асоціація саме з кримінальними провадженнями. Мабуть, це проблема термінології і нашого вузького сприйняття права загалом. Проте міжнародні розслідування можуть стосуватися і цивільних/господарських справ. Хоча, справедливості заради, треба визнати, що часто вони супроводжуються й кримінальним переслідуванням. Але виникають саме з цивільних відносин. Наприклад, англійська практика щодо справ про шахрайств дозволяє використовувати ряд цивільних позовів проти шахраїв і їхніх спільників, якщо ви зрозуміли, що жертвою шахрайства чи якимось чином були залучені до шахрайських дій. Причому ці цивільні правопорушення зазвичай супроводжуються і розслідуванням злочинів, таких як крадіжка, відмивання грошей, підробка документів і хабарництво тощо.

— Якими можуть бути підстави для подання таких цивільних позовів?

  — Це можуть бути такі дії сторони, договору як обман, коли шахрай повідомляє жертві неправдиву інформацію, а жертва покладається на цю інформацію і в результаті несе фінансові збитки; змова (у такому разі постраждала сторона вправі пред’являти позови і до третіх осіб); присвоєння майна, подібно крадіжці, яка є кримінальним злочином; привласнення майна означає, що шахрай навмисно розпоряджається власністю жертви з порушенням прав останньої, в результаті чого жертва позбавляється своєї власності. Наявність довірчих (фідуціарних) відносин між сторонами може стати додатковою підставою для пред’явлення цивільного позову або навіть звинувачення в шахрайстві, у тому числі до третіх осіб. Так, у разі порушення фідуціарних відносин у вигляді отримання довіреною особою таємних комісійних винагород (що заборонено, оскільки становить конфлікт інтересів), дозволяє довірителю пред’явити фінансовий позов і своєму представнику, і платнику такої винагороди. Треті особи відповідають перед довірителем також, якщо використовують довірене майно з порушенням фідуціарних зобов’язань, якщо їм було відомо або мало бути відомо, що передача такого майна пов’язана з порушенням довірчих зобов’язань, або коли сприяла зловживанню довірою — чи то спонуканням, чи то дією.

  — Які засоби переслідування шахрайства можуть бути використані жертвою? Чи можна скористатися англійським правом, якщо порушення скоєне за межами англійських юрисдикцій?

  — Справа може бути розглянута в англійському суді, навіть якщо саме шахрайство було скоєне за межами Англії. У разі коли особа зрозуміла, що її ошукали, першим кроком має бути дзвінок адвокату. При цьому бажано утриматися від продовження будь-якої діяльності, яка виникла з шахрайських відносин, і водночас намагатися викрити шахрая самостійно. Для правового протистояння шахрайству у праві Англії є чималий набір інструментів. Це й отримання розпорядження про заморожування активів у всьому світі (WFO), яке може мати наслідком навіть арешт шахрая; накладення заборони на розпорядження майном; вимога про здачу паспорта, яку може накласти англійський суд, аби перешкодити шахраю виїхати за межі країни до виконання розпоряджень суду; судовий наказ про надання інформації про активи — зобов’язання поінформувати жертву про сутність, вартість та місцезнаходження активів шахрая; дозвіл на обшук, який дозволяє адвокатам жертви доступ до помешкання (володіння) шахрая з правом пошуку, копіювання і вилучення документів або електронних матеріалів. Також англійський суд може видати розпорядження «Norwich Pharmacal», яким зобов’язати третіх осіб, наприклад банк шахрая, надати жертві певні документи чи інформацію або оголосити майно в розшук. Останнє дозволить жертві вживати заходів для пошуку свого майна, якщо воно вже відчужене шахраєм, і вимагати його повернення від третіх осіб.

  — Тобто такі заходи, які в Україні сприймаються виключно як заходи кримінального переслідування, в Англії доступні за цивільними позовами?

  — Саме так.

— Коли йдеться про міжнародні кримінальні переслідування, часто накладуть санкції, які можуть бути оскаржені. Що треба робити, аби зняти санкції з клієнта?

  — Для початку треба визначитись, хто і у зв’язку з чим наклав санкції, оскільки кожна з установ має свою специфіку роботи, і, відповідно, застосовується інший алгоритм оскарження.

— Візьмімо для прикладу Інтерпол.

— Треба розуміти, що Інтерпол не займається розшуком осіб, яких переслідують за політичними чи релігійними мотивами. Проте не зав жди на первісному етапі можна встановити, чи є справа політичною, відтак, можуть бути відкриті провадження, які в обов’язковому порядку закриваються, коли буде встановлено (чи доведено адвокатом особи), що справа має політичний характер. Також треба розу - міти, що Інтерпол може проводити розшук осіб за сімома різними за кольором та змістом картками. Якщо йдеться про осіб, які вчинили злочини і переховуються від правосуддя або відбуття покарання, оголошується міжнародний розшук за режимом «червона картка». У такому разі роль Інтерполу полягає в наданні допомоги силам національної поліції у встановленні особи і визначенні місцезнаходження даних осіб з метою їх арешту і подальшої екстрадиції або подібного про вадження. Процедура оскарження видання «червоної картки» залежить від обставин конкретної справи, але першим етапом має стати збір інформації. Для цього треба подати офіційний запит в Інтерпол щодо причин внесення в список і з проханням надати доступ до архівів відповідно до Правил контролю за інформацією і забезпечення доступу до архівів Інтерполу («the RCI»). Протягом місяця вам мають надати відповідь щодо процедури.

При цьому Інтерпол може попросити нас надати докази або відправити список додаткових питань. Строку, протягом якого Інтерпол зобов’язаний дати відповідь по суті, не встановлено, але, за нашим досвідом, це може зайняти не менше трьох місяців. Подальші дії і строки оскарження залежать від змісту відповіді Інтер - полу.

  — Відомо, що хоч Україні і вдається ініціювати видання червоного протоколу Інтерполу, отримати злочинців у порядку екстрадиції важко. З чим пов’язані такі проблеми? 

— Причин кілька, а їх вирішення напряму пов’язане з ефективністю реформ в Україні. Так, підставами для відмови в екстрадиції можуть стати відсутність належних умов утримання. СІЗО в Україні переповнені, старі, а режим тримання у них подібний до тюремного. Наприклад, будівлям СІЗО Херсона 200 років, Львова — 400 років. Також іноземні держави можуть відмовити через відсутність справедливого судового розгляду, високий рівень корупції в Україні, тотальну недовіру до судової та правоохоронної систем України. Факти таких відмов уже мають місце у практиці англійських судів за запитами української сторони. Негативно позначається і військовий конфлікт. Зокрема, представники Федеральної прокуратури Швейцарії прямо вказують адвокатам на недовіру до запитів, що надходять з Генеральної прокуратури України та необхідності «double check» інформації як тієї, що надається, так і тієї, що запитується українською стороною.

  — У березні 2014 року Рада Європейського Союзу наклала фінансові санкції, в тому числі заморозила активи, 18 осіб з України. Частина з них ці санкції успішно оскаржили. Що означають «санкції ЄС» і за якою процедурою відбувається оскарження санкції ЄС?

  — У результаті накладання санкцій активи санкціонованих осіб піддаються заморожуванню на всій території ЄС. Тобто такі особи не можуть торгувати, вести будь-який бізнес або використовувати свої активи (в тому числі грошові кошти в банках та інших фінансових установах) у жодній із країн ЄС. Відповідно до статей 275 і 263 Договору про функціонування Європейського Союзу, санкціоновані особи мають право оскаржити рішення Ради ЄС в Європейському суді загальної юрисдикції. Заяву можна подати протягом двох місяців і десяти днів з дня прийняття рішення. Найпоширенішими аргументами щодо необхідності заняття санкцій можуть бути: порушення презумпції невинуватості, права на справедливе правосуддя чи права на захист; перевищення повноважень Радою ЄC; посягання на право власності або посягання на право особистої недоторканності і повагу до приватного та сімейного життя, порушення принципу недопущення дискримінації. Важливо відзначити, що основна маса успішних справ в європейських судах з оскарження санкцій велися англійською мовою, хоча процедура дозволяє змінити мову провадження, але за статистикою такі справи менш успішні.

  — Нещодавно санкції були зняті з Президента Білорусі Олександра Лукашенка та його оточення. Як часто санкції знімаються без оскарження?

  — Практика зняття і зміни санкцій, насправді, є поширеною в політиці ЄС та США. Крім згаданої вами Білорусі, також варто згадати Іран. Цей успіх був досягнутий завдяки правильно обраній стратегії поведінки в умовах міжнародного конфлікту. Та сьогодні Мінськ займає прагматичну позицію у зносинах із сусідами і отримує максимальну користь як у політичному аспекті — надаючи майданчик для переговорів конфліктуючих сторін, так і в економічному — використовуючи режим взаємних санкцій між сусідами. Примітно, що ставлення до Ірану і Білорусі змінилося попри відсутність змін політичного режиму всередині країни. І Тегеран, і Мінськ уміло використали міжнародний тиск на Росію, у сфері політичного впливу якої вони знаходяться. Таку позицію можна назвати взірцем прагматизму зовнішньої політики: від ізоляції до класичного принципу англійської дипломатії щодо відсутності постійних союзників і ворогів. Власні інте - реси — головний принцип. У контексті санкцій щодо Білорусі варто відзначити, що зняття санкцій з резидентів країни, зокрема компаній «Раковський бровар» і футбольний клуб «Динамо» (Мінськ), відбувалося в судовому порядку. У цьому провадженні Рада Європи не змогла надати доказів того, що впливовий білоруський бізнесмен фінансово підтримував владу задля отримання преференцій для свого бізнесу.

  — І все ж для нас, пострадянських країн, не секрет, що насправді політика і бізнес часто зрощені, що, власне, і призводить до санкцій.

  — Практика надання привілеїв у веденні бізнесу кумам, друзям, однокашникам типова не тільки для пострадянського простору, а й для країн Африки, Азії, Південної Америки. Це підтверджують результати останнього дослідження Transparency International, за яким наша країна зайняла «почесне» 130 місце поруч із Камеруном, Іраном, Непалом, Нікарагуа та Парагваєм. Остання судова практика за позовами про зняття санкцій свідчить, що Рада Європи та її політичні партнери часто керуються оціночними категоріями, позаправовими нормами, довіряють словам країнзаявників, а органи прокуратури та зовнішньополітичні відомства країн, які просять про введення санкцій, не можуть забезпечити належну доказову базу. З іншого боку, це чудовий ґрунт для творчості юристів практичної реалізації нестандартних алгоритмів, які розробляються для національних та іноземних клієнтів. Власне, тому я й ініціював реєстрацію як іноземного адвоката в Польщі та Росії, а наше об’єднання розширило перелік послуг за рахунок практики міжнародних розслідувань та зняття санкцій як ЄС, так і санкцій Казначейства Її Величності (HM Treasure) в Об’єднаному Королівстві і виключення імені Клієнта зі Списку громадян особливих категорій і заборонених осіб.

— Це — міжнародні санкції, але вони вважаються м’якшими за подібні санкції окремих країн, зокрема Сполученого Королівства або США. Як протистояти санкціям цих країн?

  — Великобританія часто приймає аналогічні рішення щодо накладення санкцій, які встановлює Рада ЄС. Проте необхідно розуміти, що накладення заборони вести будь-який бізнес у Великобританії треба оскаржувати окремо у судах цієї країни. Певного алгоритму не встановлено — кожну справу треба готувати з урахуванням індивідуальних обставин заявника. Але я можу повідомити, що на цей момент команда англійських юристів, з якими ми співпрацюємо з цих питань, отримала успішні результати у декількох справах як на користь фізичних, так і юридичних осіб. Це стосувалося виключення зі Списку санкціонованих осіб із санкцій проти Ірану, зокрема Банку Меллат (Іран), доктора Дівандарі (екс-голови банку Меллат), окремих старших банкірів з Ірану тощо. Санкції США накладаються Управлінням з контролю за іноземними активами Казначейства США (OFAC) шляхом включення особи до Списку громадян особливих категорій і заборонених осіб («SDN List»). Зняття санкцій означає процедуру виключення клієнта із вказаного списку.

  — Як відбувається таке «виключення»?

  — Підстави для перегляду включення в список відповідно до програми економічних санкцій США чітко передбачені законом. Особи можуть надати суду докази та аргументи на користь видалення зі списку, які можуть вказувати на помилку при внесенні особи до списку (наприклад, помилкове встановлення особи) або на значні зміни в обставинах, зникнення причини для внесення в список. На відповідне клопотання OFAC відповідає зазвичай протягом шести-дев’яти місяців, надсилаючи анкету для отримання додаткової інформації або анкету з уточнюючими питаннями. У заявника є 90 днів на те, щоб відповісти на запити OFAC письмово. Після цього OFAC може або надати ще один список уточнюючих питань, або уже виносить рішення. Якщо OFAC відмовить у виключенні зі списку після адміністративного перегляду, особа має право подати апеляцію шляхом подачі цивільного позову, наприклад, до Окружного суду США округу Колумбія, за процедурою Закону про процедуру прийняття адміністративних рішень. Він дозволяє оскаржувати рішення тільки після остаточного рішення у рамках адміністративного оскарження. Судовий розгляд в США може тривати так само довго, як і процедура адміністративного перегляду в OFAC. У суді OFAC представляє Департамент юстиції, який, як правило, буде намагатися зупинити провадження на підставі неможливості зазначення причин, за якими засіб судового захисту має бути надано. При цьому саме заявник повинен довести, що існує спір як щодо суті, так і щодо процедури. Пергляд справи, якщо суддя відкриє провадження, розглядатиметься на підставі інформації, що міститься в адміністративній документації, складеної під час процедури перегляду в OFAC. Тому важливо уже на етапі адміністративного оскарження зібрати всю можливу інформацію, яка свідчитиме на користь виключення клієнта із SDN List.

  — Досвід введення санкцій переймає і Україна. Чи є вже напрацьовані алгоритми зняття таких санкцій?

  — Як і у питаннях зняття санкцій за кордоном, починати треба зі збору інформації. Для цього найліпше направити адвокатські запити, зважаючи на те, що відповідь на них надається не пізніше 5 (20) робочих днів з дня отримання запиту, а також інформаційні запити в органи державної влади (Адміністрацію Президента України, Раду національної безпеки і оборони України, Службу безпеки України, Міністерство фінансів України тощо). Також доречно отримати витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Ефективними засобом може бути оскарження нормативного документа органу влади, яким були введені санкції, в адміністративному суді, у тому числі на підставі практики Європейського суду з прав людини. Якщо позов не буде задоволений Вищим адміністративним судом України, а оскарження у Верховному Суді України буде неефективним, можна підготувати заяву до Європейського суду з прав людини. Паралельно з оскарженням основного акта про накладен ня санкцій щодо клієнта доречно відстежувати надану владою інформацію для ЗМІ, і, у разі поширення інформації, що порочить честь, гідність або ділову репутацію, подавати позови про дифамацію.

  — Ви говорили про інші країни, у судових засіданнях в яких доводилось брати участь, чи є в них щось особливе, порівняно з українськими практиками?

  — Кожна країна має свої особливості. Але те, що мене особливо вразило, це довіра суду до учасників провадження. Ніхто не вимагав якихось підтверджень моїх повноважень як у США, так і у Швейцарії. Місцевому адвокату було достатньо заявити перед судом, що я є адвокатом з України і надаю правову допомогу стороні провадження. У США був випадок, що моєму партнеру (інакше як у партнерстві з адвокатом відповідного штату іноземний адвокат не вправі вести справи) подзвонили з офісу ФБР і запитали по телефону, чи справді він знає такого адвоката, як Володимир Богатир.

При цьому ствердної відповіді було достатньо: ані договору про співпрацю, ані інших документів слідчий не вимагав. Така повага до адвоката викликає відповідну повагу до всіх учасників процесу, дає відчуття того, що всі діють задля спільного інтересу (навіть опоненти) — вирішення спору і постановлення справедливого рішення.

(Бесіду вела Ірина ГОНЧАР, «Український адвокат»)

Оценочное осуждение. Судебная «санкционная» практика указывает на то, что Совет Европы, как и его политические партнеры, при введении санкций во многом руководствуется оценочными категориями вне правовых норм.

Практика применения, снятия и изменения санкций в отношении отдельных лиц, компаний и целых государств достаточно распространена в политике ЕС и США. Одним из последних и наиболее знаковых примеров стал Иран. Не является исключением и Беларусь. Сегодня Минск занимает прагматичную позицию в отношениях с соседями и извлекает максимальную пользу как в политическом аспекте, предоставляя комфортную площадку для переговорного процесса, так и в экономическом — умело используя взаимное введение санкций всеми соседями.

Мы видим, что ни в Тегеране, ни в Минске не произошло резкой смены политического режима, однако обе столицы заняли прагматичную позицию,извлекая пользу из международного давления на Россию, в чьей политической орбите они находятся. Оба государства демонстрируют образцовый прагматизм своей внешней политики, оставляя изоляцию в прошлом и, следуя лучшим традициям английской дипломатии относительно отсутствия вечных союзников и постоянных врагов, защищая собственные интересы.

Поскольку ограничительные меры, применяемые Европейским Союзом к Беларуси, не имели политического характера и вводились постепенно на протяжении достаточно долгого периода времени, то их снятие дает политический сигнал о готовности ЕС к взаимодействию и вряд ли носит определяющий экономический характер. Очевидно, что не произошло никакой смены ценностей или формы правления. Но политическая элита Беларуси адаптировалась к существующим санкциям, чего нельзя сказать о российском бизнесе, который в последние годы активно интегрировался в мировую экономику и стал избалованным дешевым и внешними заимствованиями.

Как известно, в последнее время санкции применяются в отношении не только государств, но и отдельных компаний, чиновников, бизнесменов и их родственников. Исходя из практического успешного опыта оспаривании санкций, вводимых ЕС, хочу отметить, что в соответствии со статьями 275 и 263 Договора о функционировании Европейского Союза санкционированные лица имеют право оспорить решение Совета ЕС в Европейском суде общей юрисдикции в течение двух месяцев и десяти дней с момента введения таких санкций, предоставив все доказательства, а само заявление должно быть подготовлено и передано непосредственно в Совет ЕС.

Как правило, в обосновании жалобы лежат следующие доводы:

— нарушение презумпции невиновности, права на справедливое правосудие и права на защиту;

— превышение Советом EC своих полномочий;

— посягательство на право собственности;

— посягательство на право личной неприкосновенности и уважение к частной и семейной жизни, нарушение принципа недопущения дискриминации.

Важно отметить, что основная масса успешных дел в европейских судах по оспариванию санкций велась на английском языке. Но, к сожалению, наши восточноевропейские коллеги начинают подобные процессы, используя национальные языки, что во много приводит к затягиванию обжалования.

Как правило, судебный процесс занимает около полутора лет. В судебном процессе изучаются такие вопросы, как ущерб, произошедший в результате замораживания активов, отрицательное влияние санкций на семью заявителя, источники финансирования приобретения активов, которые были незаконно заморожены ЕС, и т.п.

Хочу обратить внимание, что недавнее снятие санкций с таких безобидных активов, как пивоваренная компания «Раковский бровар» и футбольный клуб «Динамо», произошло в судебном порядке, так как Совет Европы не смог представить доказательства того, что влиятельный белорусский предприниматель финансово поддерживает власти в обмен на содействие бизнесу. Бизнесмен был членом президентского спортивного клуба, занимал пост председателя наблюдательного совета футбольного клуба «Динамо-Минск» и председателя Белорусской федерации борьбы, чего оказалось недостаточно для Суда ЕС.

Последняя судебная практика по подобным искам о снятии санкций указывает на то, что Совет Европы, как и его политические партнеры, во многом руководствуется оценочными категориями вне правовых норм, а органы прокуратуры и внешне политические ведомства стран, ходатайствующих о введении санкционных мер в отношении бывших руководителей и других граждан, не могут обеспечить надлежащую доказательную базу.

Практика предоставления привилегий при ведении бизнеса кумовьям, друзьям, сослуживцам типична как для постсоветского, так и для африканского, азиатского и южноамериканского регионов. Об этом свидетельствуют последние исследования Transparency International, согласно которым наша страна заняла«почетное» 130-е место наряду с Камеруном, Ираном, Непалом, Никарагуа и Парагваем.

Говоря о санкциях, необходимо отметить, что для нас, юристов, это отличная почва для творчества и практической самореализации при представительстве интересов как внутренних, так и иностранных клиентов. Именно по этой причине в 2014-м и 2015 годах мне удалось зарегистрироваться в качестве иностранного адвоката в России и Польше. Перечень услуг был расширен правовой помощью в вопросах снятия санкций и ограничительных мер как в ЕС, таки в Соединенном Королевстве, вводимых Казначейством Ее Величества (HMTreasure), и удаления имени клиента из списка граждан особых категорий и запрещенных лиц (SDN List), который находится в ведении Управления по контролю за иностранными активами казначейства США (OFAC).

Также мы допускаем оспаривание санкций, введенных Украиной. На данный момент украинское законодательство предусматривает возможность оспаривания нормативного документа органа власти, которым были введены санкции, в Высшем административном суде Украины (ВАСУ), а при не удовлетворении иска ВАСУ — в Верховном Суде Украины. В случае же невозможности получения позитивного результата в судебных инстанциях на Украине вполне вероятно рассмотрение данного вопроса в судах Европы.

БОГАТЫРЬ Владимир — управляющий партнер АО «Богатырь и Партнеры»,заслуженный юрист Украины, кандидат юридических наук, г. Киев

Оценочное осуждение