четверг, 15 февраля 2018 г.

Расширенное создание. Конвенция о профессии юриста расширит базовые гарантии адвокатов и рамки их независимости.

Виталий ДУДИН

«Юридическая практика»
24 января с.г. Парламентская ассамблея Совета Европы (ПАСЕ) приняла рекомендацию с призывом к Комитету министров подготовить и принять документ под названием «European Convention on the Profession of Lawyer» (Европейская конвенция о профессии юриста). Об этом сообщается на сайте Совета адвокатур и юридических обществ Европы (CCBE). Инициатива разработать такой документ была высказана еще в конце 2016 года, но сейчас она получила большую поддержку. Западные адвокаты требуют учесть при принятии документа практику Европейского суда по правам человека, а также основоположные акты International Bar Association и CCBE. Возможность присоединиться к документу должны иметь и государства, не входящие в Совет Европы.
Необходимость разработки конвенции вызвана как нарушениями прав адвокатов, так и попытками на законодательном уровне пересмотреть границы их свободы. Резонансные события вроде Panama Papers, как отмечает Рутвен Геммель (Ruthven Gemmell), президент CCBE, показали, что «гарантии и профессиональные обязательства могут быть поставлены под сомнение из-за недоразумений и изменения политических приоритетов». Речь, в частности, идет об инициативах по сужению границ адвокатской тайны. Также опасения вызывают упрощенные судебные процедуры, в том числе заочные. «Нельзя отрицать, что политики должны проявлять инициативу и добиваться борьбы с нарушениями, но это не должно причинять ущерб принципам юридической профессии», — считает глава профессиональной организации.

Сделать обязательным
Представление о целях разрабатываемой конвенции дает отчет «The case for drafting a European convention on the profession of lawyer» от 15 декабря 2017 года, подготовленный в рамках Комитета ПАСЕ по правовым вопросам и правам человека.
Конвенция должна придать обязательную силу тем принципам, которые и так стали общепризнанными. Существующие документы, в том числе Рекомендация № R (2000) 21 Комитета министров государствам-членам о свободе осуществления профессии адвоката (Рекомендация), не были в полной мере эффективными в вопросах защиты адвокатов. Недостаточная эффективность Рекомендации подтверждается нарушениями прав адвокатов как в нашей стране, так и в Боснии и Герцеговине, Польше, Молдове, Грузии и Турции. Наибольшее возмущение вызывают факты убийств адвокатов без надлежащего расследования, допрос адвокатов по делам их клиентов и злоупотребление дисциплинарными производствами.
Предполагается, что ряд положений Рекомендации будет перенесен в конвенцию. Кроме того, острым является вопрос об обеспечении применимости норм. «Нужен механизм защиты на европейском уровне, хотя и в более простой, более быстрой и более непосредственной форме, чем Конвенция о защите прав человека и основоположных свобод», — говорится в документе «Вклад CCBE в предлагаемую Европейскую конвенцию о профессии юриста» (CCBE contribution on the proposed European Convention on the Profession of Lawyer) от 15 сентября 2017 года. Из данного отчета можно узнать о возможной структуре и содержании конвенции.
В фокусе разрабатываемой конвенции находятся три вопроса:
1) объем и защита профессиональной тайны;
2) определение того, кто является юристом;
3) роль и защита профессиональных органов.

Требуемый минимум
Согласно конвенции, юристы — это объединенные в профессиональную организацию лица, занимающиеся предоставлением юридических услуг. К ним не относятся академики-юристы и юристы-чиновники. Предполагается, что часть гарантий может быть распространена и на «независимых» практикующих юристов. Однако нет единства в том, чтобы предоставить юрисконсультам (внутренним юристам) право защищать информацию профессиональной тайной, так как их коммуникация с клиентом охватывается коммерческой тайной.
Независимость юристов понимается, в частности, следующим образом: «Юристы не должны страдать или подвергаться угрозе любыми санкциями или давлением, действуя в соответствии со своими профессиональными стандартами». Необходимо принять все необходимые меры для обеспечения соблюдения конфиденциальности отношений между адвокатом и клиентом. Любое нарушение этой тайны без согласия клиента влечет за собой санкции.
Вместе с расширением прав документ предусматривает возложение на адвокатов обязанностей, поскольку данная профессия должна соответствовать высоким требованиям. Обязанности юристов по отношению к своим клиентам должны включать следующее:
— консультирование относительно их законных прав и обязательств, а также вероятных последствий и последствий этого дела, включая финансовые издержки;
— принятие юридических мер для защиты, соблюдения и обеспечения соблюдения прав и интересов своих клиентов;
— избежание конфликтов интересов.
Профессиональные органы должны быть саморегулируемыми и не зависимыми от властей. Членство в такой организации является обязательным.

Практический эффект
На первый взгляд многие положения будущей конвенции уже отображены в украинском законодательстве. Поэтому такой документ способен скорее защитить уже имеющийся объем гарантий украинских адвокатов. Хотя дополнительный положительный эффект, связанный с ее возможной ратификацией, все же прогнозируется. «Перечень гарантий адвокатской деятельности будет более широким и более детализированным, чем это предусмотрено статьей 23 Закона Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности». В таком случае в национальное законодательство необходимо будет внести правки и дополнить соответствующими положениями», — заявил Владимир Богатырь, управляющий партнер АО «Богатырь и Партнеры», к.ю.н. Если изменения не будут внесены в национальный закон, адвокат в любом случае получает дополнительный механизм защиты своих прав в случае их нарушения. В разрабатываемой конвенции также будет прописан четкий механизм, регулирующий вопрос о применении необходимых мер для предотвращения либо пресечения нарушения прав адвоката. «Так, в пункте 6 проекта конвенции говорится о введении двойного механизма систематического и регулярного контроля: во-первых, использование петиций в ПАСЕ, поднимающих нерешенные национальные проблемы, где защита прав, требуемая новой конвенцией, по-видимому, отсутствует; во-вторых, ежегодная система отчетности перед комитетом экспертов о том, как власти решают проблемы», — добавил г-н Богатырь. Высказываются предложения, чтобы расследованием случаев нарушения прав адвокатов занимался орган, действующий схожим образом, как и Платформа Совета Европы по содействию защите и безопасности журналистов.
«Как принятие конвенции повлияет на внутреннее законодательство, повлечет ли за собой какие-либо изменения, предугадать сложно. Но с уверенностью можно сказать, что начнет формироваться новая «юридическая» практика по защите прав адвокатов. Судебная практика будет вынуждена принять во внимание нормы новой конвенции и следовать им, что в свою очередь позитивно скажется на уровне защиты прав адвокатов», — с оптимизмом резюмирует Владимир Богатырь.



пятница, 2 февраля 2018 г.

Де взяв: "брудні" гроші чиновників з України тепер легше виявити у Лондоні


Відпочинок, навчання дітей чи лікування українських можновладців може стати предметом розслідування у Великобританії. Там набрав чинності закон, який вимагає пояснити походження коштів. Інакше заберуть.

Презумпція винуватості 

Британські правоохоронці відтепер можуть розпочати розслідування у разі підозри, що якісь активи вартістю від 50 тисяч фунтів стерлінгів придбані "політично значимими особами" (PEP - politically exposed person) на кошти з незрозумілих джерел. Зокрема, через підставних осіб, на гроші з офшорних компаній чи за готівку невідомого походження.


"Політично значимими особами" вважаються політики, у тому числі депутати різних рівнів, колишні та діючі держслужбовці, а також високопосадовці державних підприємств. Дія закону також поширюється і на пов'язаних з цими "політично значимими особами" людей, зокрема на родичів та помічників. Фактично це презумпція винуватості і саме власник нерухомості, банківських рахунків чи іншого майна, яке викликає підозри з боку контролюючих органів Великобританії, зобов'язаний довести законність походження коштів.


На користь кого конфіскуватимуть?

Якщо не вдасться пояснити, що статки зароблено чесним шляхом, це майно може бути конфісковано. "Далі ці активи можуть потрапити як у бюджет британської корони, так і до іншої країни, якщо вона доведе, що кошти на це майно були здобуті незаконним шляхом, тобто покаже судове рішення щодо певної особи та її участі у корупційних схемах", - пояснює виконавчий директор Transparency International Україна Ярослав Юрчишин.


Його колеги з Transparency International UK були одними з ініціаторів ухвалення цього закону. У розпорядженні цієї організації є інформація про підозрілі угоди щодо купівлі лондонської нерухомості на суму понад 4 мільярди фунтів стерлінгів. Кожні 4 з 10 елітних квартир чи будинків у столиці Великобританії можуть бути придбані за корупційні гроші, виведені з інших країн, вважають у Transparency International UK.


Звідки гроші на навчання дітей у Лондоні?

"Топ-чиновники і депутати з України відпочивають за кордоном, вчать дітей у Великобританії, лікуються за кордоном, що теж може бути предметом розслідування. Тож найбільш корисним цей закон буде для журналістів-розслідувачів, які тепер можуть передавати свої дані у відповідні правоохоронні органи Великобританії", - зазначає керуючий партнер адвокатського об’єднання "Богатир та партнери" Володимир Богатир, який супроводжує судові процеси у Лондоні щодо українського та російського бізнесу. За словами адвоката, цей закон потрібно розглядати як встановлення кримінальної відповідальності за статки нез’ясованого походження і сам по собі цей документ не запроваджує якісь страшні обмеження для придбання нерухомості, відкриття рахунків та управління капіталом.

Крім того, у Великобританії з 1 січня цього року набрав чинності закон "Про кримінальні фінанси". Він значно полегшує правоохоронним структурам Великобританії процес конфіскації майна, походження якого не пояснено (unexplained wealth orders, UWO). Тож закон "Ордери на статки нез’ясованого походження" є його продовженням і деталізацією.

Кого зачепить?


Британська елітна нерухомість давно популярна в українських багатіїв. У 2016 Віктор Пінчук отримав елітну нерухомість у Лондоні від Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова в рамках мирової угоди щодо судового процесу стосовно Криворізького залізорудного комбінату. За даними The Guardіan, 2011-го року Рінат Ахметов виклав 136 мільйонів фунтів за пентхаус у комплексі One Hyde Park у районі Найтсбрідж, побивши тодішні цінові рекорди на нерухомість.

Втім, нинішня активізація боротьби з відмиванням коштів у Великобританії більше зачепить не великий бізнес, який зазвичай виводить кошти легального походження, а чиновників, зокрема і з України, які мають офіційну зарплату 30-40 тисяч гривень на місяць і при цьому володіють нерухомістю на мільйони фунтів стерлінгів у Лондоні.
"Зараз говорити про якісь конкретні суми чи активи достатньо важко, але буде дуже багато цікавої інформації найближчим часом", - переконує Ярослав Юрчишин. За його словами, українських чиновників просто складніше виявити, адже вони, на відміну від африканських корумпованих держслужбовців, не оформлюють майно на своє ім’я, а діють, як правило, через офшори.


Українські декларації - не доказ?

У Великобританії велика недовіра до офіційних органів пострадянських країн. "Декларації про доходи з України, Росії чи Казахстану не матимуть вирішального значення під час доведення джерел походження капіталів. Хочу підкреслити, що у нас в принципі не існує договорів про взаємну допомогу в цивільних і кримінальних справах між Україною та Великобританією. Це означає, що автоматичного визнання бути не може", - стверджує адвокат Володимир Богатир.


За даними Національного агентства Великобританії з питань боротьби зі злочинністю (National Crime Agency), в Об’єднаному королівстві щорічно відмивають до 90 мільярдів фунтів стерлінгів.



среда, 24 января 2018 г.

Особливості визначення податкової резидентності фізичних осіб: практичні аспекти

Володимир БОГАТИР
керуючий партнер АО "Богатир та партнери"
Заслужений юрист України
кандидат юридичних наук

Ярослав ЯРОШ

помічник адвоката АО "Богатир та партнери"

В умовах сьогодення жваве міжнародне співробітництво та міграційні процеси не оминають і наших громадян, які активно подорожують по світу, переїжджають на постійне або тимчасове місце проживання, навчаються та ведуть бізнес у різних країнах світу. В зв’язку з цим все більшої актуальності набуває питання щодо визначення статусу податкової резидентності фізичних осіб в юрисдикціях інших держав.

Критерії резидентності 



Податкова резидентність означає обов’язок фізичних осіб сплачувати податки в країні свого місцезнаходження. Від неї безпосередньо залежить, в якій державі і на яких підставах фізичні особи зобов’язані сплачувати податки. Це є важливим критерієм для розрахунку відрахувань по податках і можливого використання привілеїв, наданих як договорами про уникнення подвійного оподаткування, так і пільгами, передбаченими в багатьох популярних юрисдикціях.

Як засвідчує практика, в більшості випадків держави визначають податкову резидентність виходячи із загальновизнаних правил. Згідно з підпунктом «в» пункту 14.1.213 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України, фізична особа-резидент — це особа, яка має місце проживання в Україні. Відповідно до абзацу 2 пункту 5 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» резидентами визнаються фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, в тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Критеріями для визначення резидентності є: місце проживання або постійне місце проживання; місце знаходження центру життєвих інтересів (місце постійного проживання членів сім’ї або реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності); час перебування на території країни не менше 183 календарних днів; громадянство.

Слід зазначити, що на резидентів України покладається обов’язок сплати податків на всі доходи, що підлягають оподаткуванню згідно зі статтею 163 ПК України: об’єктами оподаткування резидента виступають загальний місячний (річний) дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, іноземні доходи, отримані з джерел за межами України. У той же час об’єктами оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) дохід із джерела його походження в Україні, доходи з джерел їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування. Необхідно відзначити, що така практика застосовується всіма податковими юрисдикціями і представляє собою якийсь «принцип оподаткування». Як бачимо, державі потенційно вигідно створювати такі умови, щоб якомога більше фізичних осіб визнавалися його резидентами і сплачували податки на всі свої доходи. До досягнення цієї мети вона йде шляхом регламентації чіткого порядку і процедури визнання фізичної особи своїм резидентом, але при цьому цілеспрямовано не передбачає юридичної процедури, яка підтверджує факт втрати статусу резидента. Практика свідчить, що законодавець не приділяє достатньої уваги цьому питанню, яке викликає все більше суперечок.

Судова та законотворча практика

У цьому плані прецедентне значення має рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року по справі № 757/15441/16-ц (залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року), в якому було задоволено заяву позивача щодо підтвердження факту втрати статусу громадянина України — резидента й отриманні статусу громадянина України — нерезидента. Суд встановив, що підтвердження статусу резидента України здійснюється в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України «Про підтвердження статусу податкового резидента України» від 12 квітня 2002 року № 173. У той же час вітчизняним законодавством не передбачена аналогічна юридична процедура для підтвердження факту втрати громадянином Україна статусу резидента України та набуття ним статусу нерезидента. Схожої позиції дотримуються й науковці, які визнають й обґрунтовують факт відсутності спеціальної процедури, яка підтверджує втрату статусу податкового резидента України.

Беручи до уваги практику змін податкового законодавства в країнах пострадянської системи, слід відзначити закон, прийнятий Державною думою Російської Федерації (РФ), за яким громадяни, що знаходяться за межами РФ в цілому більше 183 днів на рік незалежно від кількості разів їх в’їзду на територію РФ, не будуть зобов’язані щорічно звітувати про закордонні вклади та рахунки і автоматично зараховуватимуться в категорію податкових нерезидентів.

Ризики подвійного оподаткування

Як уже вказувалося сучасний бізнес все менше прив’язаний до конкретного місця знаходження. Все частіше трапляються випадки, коли громадяни нашої країни проживають в декількох країнах протягом одного календарного року, мають нерухомість або здійснюють господарську діяльність в інших державах, укладають контракти з іноземними роботодавцями (термін їх дії може перевищувати 183 календарних дні), навчають дітей в іноземних навчальних закладах то-що. У зв’язку з цим виникає проблема визначення статусу їх податкової резидентності. Зокрема, як визначити місце проживання, постійне місця проживання, місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи, якщо в жодній з країн вона не проживає більше 183 днів? Виникає колізія, оскільки різні країни автоматично можуть вважати фізичну особу своїм податковим резидентом. З метою запобігти подвійному оподаткуванню фізичних осіб держави укладають відповідні угоди. За даними Державної фіскальної служби, Україна уклала вже більше 67 таких угод. Водночас варто відзначити, що дані угоди, на жаль, не завжди виключають ризики подвійного оподаткування.

Розбіжності в тлумаченні понять

Поняття «місце проживання» і «постійне місце проживання» як критерії, що визначають статус податкового резидента, останнім часом, вказують скоріше на наявність законодавчої розбіжності в їх тлумаченні, аніж на критерій визначеності та ясності. Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу (ЦК) України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. При цьому чинне законодавство України не містить прямого визначення поняття «постійне місце проживання» й не передбачає, що всі громадяни України автоматично визнаються такими, що мають постійне місце проживання в Україні, якщо вони не оформили свій виїзд за кордон на постійне місце проживання. У нашій країні процедура оформлення переїзду на постійне місце проживання досить бюрократизована. На наш погляд, законодавець міг би запровадити спрощений порядок, який передбачає направлення простого документа-повідомлення, наприклад, про взяття на консульський облік в іншій країні і відсутність на території Україні понад півроку.

Відповідно до абзацу 4 статті 3 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем перебування фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Виходячи з цього, громадянин України не може визнаватися таким, що постійно проживає в Україні, якщо фактично він перебуває на її території менше шести місяців на рік. Проте на практиці існує колізія.

Статтею 33 Конституції України закріплено положення про те, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, а також право вільно залишати територію країни. Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року, кожен, хто на законних підставах перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися й вільно обирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Виходячи з цього, поняття «місце проживання» і «постійне місце проживання» не можуть виступати критеріями, що визначають податкову резидентність фізичної особи.

«Центр життєвих інтересів»

Одним із критеріїв, за яким визначається статус податкового резидента, є поняття «центр життєвих інтересів». Під центром життєвих інтересів маються на увазі тісні особисті чи економічні зв’язки з Україною, але це поняття не має чіткого визначення в національному законодавстві, внаслідок чого його недостатньо тлумачити шляхом застосування лише правових норм і категорій. Якщо ж брати за основу загальноприйняті поняття і категорії, то особисті зв’язки, як правило, пов’язані з місцем проживання фізичної особи, спільним побутом, сімейними й родинними відносинами тощо. Економічні зв’язки можна охарактеризувати такими соціально-економічними складовими життєдіяльності людини, як навчання, робота, пенсійне забезпечення. Отже, з вищезазначеного випливає, що поняття «центр життєвих інтересів» є умовною та оціночною категорією.

Як засвідчує практика, ще одним критерієм, за яким особу вважають податковим резидентом України, є ведення такою особою індивідуальної підприємницької діяльності. Слід наголосити на тому, що багато країн мають ряд істотних пільгових умов щодо оподаткування доходів, отриманих новими податковими резидентами (серед них Кіпр і Великобританія). Так, парламент Кіпру на даний момент розглядає питання можливості реєстрації в якості податкових резидентів осіб, які перебувають на Кіпрі більше 90 днів. У Великобританії існує можливість фактично не сплачувати податки на доходи, отримані за кордоном, протягом перших семи років, а в подальшому можна сплачувати фіксовану ставку.

Якщо виникає потреба в обґрунтуванні нерезидентного статусу фізичної особи в частині визначення центру її життєвих інтересів, наполегливо радимо використовувати всі наявні документальні докази, які підтверджують термін перебування за кордоном, підстави постійного/тимчасового проживання (оренда житла, право власності), довідки про офіційне працевлаштування, навчання, сплату податків тощо. В контексті визначення факту проивання або працевлаштування (наприклад, в Об’єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії) необхідно враховувати норму Конвенції «Про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і приросту вартості майна», укладеної між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, а саме статтю 22 «Усунення подвійного оподаткування». Слід зазначити, що останні зміни в податковому законодавстві Великої Британії та Brexit призвели до масового виходу заможніх платників податків з під юрисдикції Корони.

Як свідчить практика, можливість отримати податкову резидентність Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) мають власники резидентної візи, яка дає дозвіл на проживання, а також можливість використовувати переваги економічної системи ОАЕ. В даному випадку є кілька видів резидентських віз: робоча віза, для отримання якої необхідне укладення контракту з місцевим роботодавцем; інвестиційна віза — при вкладенні значної суми коштів в економіку ОАЕ (покупка нерухомості, створення компанії); віза залежних осіб право на її отримання мають родичі тих осіб, які вже отримали статус резидента ОАЕ. В результаті отримання резидентської візи особа має право оформити Tax Domicile Certificate, який видається Міністерством фінансів ОАЕ й підтверджує статус податкового резидента. Також необхідно стати на облік в консульстві своєї держави на території ОАЕ. Однією з особливостей визначення статусу резидента є строк перебування, який обраховується з квітня по квітень. Також є ряд інших цікавих особливостей, наприклад, робота понад три години в день, включаючи електронну переписку й конференц-зв’язок, не лише може призвести до обов’язку сплати податків на заробітну плату, а й скоротити термін дії візи.

Однак, щодо отримання статусу податкового резидента ОАЕ існують певні застереження, які слід враховувати. Так, нещодавно Європейський Союз опублікував свій перший «чорний список» податкових гаваней, куди вніс 17 юрисдикцій, які визнані такими, що сприяють ухиленню від сплати податків. До цього списку увійшли й ОАЕ. В світлі таких подій радимо звернути все більшу увагу на юрисдикцію Республіки Кіпр, яка не входить до жодних «чорних» та «сірих» списків, є країною ЄС та країною православною, а тому релігійно і культурну близькою для наших громадян.

Слід зазначити, що громадянство також не є критерієм, на підставі якого визначається статус податкового резидента, оскільки громадянство не втрачається в разі, якщо фізична особа постійно знаходиться і здійснює діяльність на території іноземної держави.

Республіка Кіпр

Для отримання статусу податкового резидента іноземної держави слід пройти спеціальну процедуру, але для цього потрібно мати підстави для її проходження. Зокрема, визначальною в даному питанні для громадян України є Конвенція, підписана між урядами України та Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування і запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи. В частині 1 статті 4 Конвенції надано визначення терміну «резидент договірної держави», який означає будь-яку особу, котра за законодавством цієї держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Даною конвенцією передбачено спільні та загальновизнані критерії, які є підставою для отримання статусу податкового резидента договірної держави.

Слід зазначити, що із середини березня 2017 року Податковий департамент Республіки Кіпр почав приймати заяви й видавати сертифікати податкового резидента Кіпру фізичним особам, — у будь-який час протягом податкового року, навіть якщо на дату запиту сертифіката термін проживання на Кіпрі становить менше 183 днів протягом року. В такому випадку заявник повинен надати декларацію про те, що планує проживати на Кіпрі не менше 183 днів на рік. Також у 2015 році урядом Республіки Кіпр було введено пільги для нерезидентів «NonDomicile», які звільняють інвестиційні доходи (дивіденди і відсотки) від усіх видів оподаткування на Кіпрі.

Консульський облік

Прийняття на консульський облік здійснюється відповідно до Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей — громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном (далі — Правила). Відповідно до пункту 1.5 Правил консульський облік здійснюється у випадках постійного проживання громадянином України за кордоном на законних підставах, тимчасового перебування громадянина України за кордоном на законних підставах більше ніж три місяці. З цього випливає, що прийняття на консульський облік не є обов’язковою умовою для визнання фізичної особи нерезидентом в розумінні податкового законодавства, але може бути використано як доказ нерезидентного статусу фізичної особи.

Висновок

Таким чином, при отриманні статусу податкового резидента іноземної держави важливо чітко розуміти кінцеву мету таких дій. Головне завдання полягає в тому, щоб правильно спланувати всю діяльність, яка буде здійснюватися за межами України і врахувати всі потенційно можливі ризики оподаткування. До переваг отримання статусу податкового резидента іноземної держави можна віднести більш низьку ставку податку на певні доходи (або повне звільнення від сплати податків); можливість задекларувати дохід, що дозволяє безперешкодно ним розпоряджатися (купувати активи, здійснювати інвестиційну діяльність). Але знаючи про переваги, які стають доступні при отриманні статусу податкового резидента іноземної держави, не варто забувати й про те, що ставка податку для нерезидента за деякими доходами з джерела їх походження в Україні вища, ніж для резидента.

З метою уникнення потенційно можливих ризиків, пов’язаних зі зміною статусу податкового резидентства, необхідно заздалегідь здійснити податкове планування, що дозволить правильно задекларувати й отримати чистий капітал, зароблений в інших юрисдикціях.




пятница, 13 октября 2017 г.

Business Crime 2018 | UKRAINE |Chapter author Volodymyr BOGATYR

Business Crime 2018 covers common issues in business crime – including criminal law enforcement, organisation of courts, corporate criminal liability, statutes of limitations, initiation of investigations, procedures of gathering information – in 35 jurisdictions.

BOGATYR & PARTNERS is a full-service boutique law firm based in the heart of Kyiv, Ukraine. We have a particular focus and experience in business crime, fraud, asset tracing & recovery, commercial litigation in Ukraine and international legal assistance in challenging economic sanctions.

суббота, 9 сентября 2017 г.

Статусные мероприятия. При получении статуса налогового резидента иностранного государства важно четко понимать конечную цель такого приобретения



БОГАТЫРЬ Владимир — Заслуженный юрист Украины, к.ю.н., г. Киев, 
Управляющий Партнер АО «Богатырь и Партнеры»
ЯРОШ Ярослав — помощник адвоката АО «Богатырь и Партнеры», г. Киев

Современные условия активного международного сотрудничества и миграционные процессы не обходят стороной и наших граждан, которые активно перемещаются по миру, путешествуя, переезжая на учебу, ведут бизнес в разных странах, рассматривают возможности для спокойной жизни в старости.
Все большую актуальность в связи с этим приобретает вопрос определения налоговой резидентности физических лиц в юрисдикциях других государств. Это связано с тем, что во многих странах наблюдается тенденция все большего ужесточения налогового контроля за деятельностью физических лиц, а налоговое законодательство не соответствует принципу стабильности из­за проведения и внедрения непредсказуемых налоговых реформ.

Критерии резидентности
Налоговая резидентность означает обязанность физических лиц уплачивать налоги в стране своего местонахождения. От нее напрямую зависит, в каком государстве и на каких основаниях физические лица обязаны уплачивать налоги. Это является важным критерием для расчета отчислений по налогам и возможного использования привилегий, предоставляемых как договорами об избежании двойного налогообложения, так и льготами, предусмотренными во многих популярных юрисдикциях.
В большинстве случаев государства определяют налоговую резидентность исходя из общепризнанных правил. Согласно подпункту «в» пункта 14.1.213 статьи 14 Налогового кодекса (НК) Украины, физическое лицо — резидент — это лицо, имеющее место проживания на территории Украины. В соответствии с абзацем 2 пункта 5 статьи 1 Декрета Кабинета Министров Украины «О системе валютного регулирования и валютного контроля» резидентами признаются физические лица, имеющие постоянное место жительства на территории Украины, в том числе те, которые временно находятся за рубежом. Критериями для определения резидентности являются: место проживания или постоянное место жительства; место нахождения центра жизненных интересов (место постоянного проживания членов семьи или регистрации как субъекта предпринимательской деятельности); время пребывания на территории страны не менее 183 календарных дней; гражданство.
Необходимо отметить, что на резидентов Украины возлагается обязанность уплаты налогов на все доходы, подлежащие налогообложению в соответствии со статьей 163 НК Украины: объектами налогообложения резидента выступают общий месячный (годовой) доход, доходы из источника их происхождения на Украине, иностранные доходы, полученные из источников за пределами Украины. В то же время объектами налогообложения нерезидента являются общий месячный (годовой) доход из источника его происхождения на Украине, доходы из источников их происхождения на Украине, которые окончательно облагаются при их начислении. Необходимо отметить, что такая практика применяется всеми налоговыми юрисдикциями и представляет собой некий «принцип налогообложения». Как видим, государству потенциально выгодно создавать такие условия, чтобы как можно больше физических лиц признавались его резидентами и уплачивали налоги на все свои доходы. К достижению этой цели государство идет путем регламентации четкого порядка и процедуры признания физического лица своим резидентом, но при этом целенаправленно не предусматривает юридической процедуры, подтверждающей факт утраты статуса его резидента. Практика показывает: законодатель не уделяет достаточного внимания этому вопросу, что вызывает все больше споров.

Судебная практика
Так, например, решением Печерского районного суда г. Киева от 19 декабря 2016 года по делу № 757/15441/16­ц (оставленным без изменений постановлением Апелляционного суда г. Киева от 12 апреля 2017 года) было удовлетворено заявление истца о подтверждении факта потери статуса гражданина Украины — резидента и получении статуса гражданина Украины — нерезидента. Суд установил, что подтверждение статуса резидента Украины осуществляется в порядке, предусмотренном приказом Государственной налоговой администрации Украины «О подтверждении статуса налогового резидента Украины» от 12 апреля 2002 года № 173. В то же время законодательством Украины не предусмотрена аналогичная юридическая процедура для подтверждения факта потери гражданином Украины статуса резидента Украины и приобретения им статуса нерезидента. Схожей позиции придерживаются и ученые­правоведы, которые признают и обосновывают факт отсутствия специальной процедуры, подтверждающей потерю статуса налогового резидента Украины.

Риски двойного налогообложения
Современный бизнес все меньше привязан к конкретному месту нахождения. Нередки случаи, когда наши сограждане проживают в нескольких странах на протяжении одного календарного года, имеют недвижимость или осуществляют хозяйственную деятельность в других государствах, заключают контракты с иностранными работодателями (срок их действия может превышать 183 календарных дня), обучают детей в иностранных учебных заведениях и т.д. В связи с этим возникает проблема определения статуса их налоговой резидентности. Как определить место жительства, постоянное место жительства, местонахождение центра жизненных интересов физического лица, если ни в одной из стран он не проживает более 183 дней? Возникает коллизия, так как разные страны автоматически могут считать физическое лицо своим налоговым резидентом. С целью недопущения двойного налогообложения физических лиц государства заключают соответствующие соглашения. По данным Государственной фискальной службы, Украина заключила уже более 67 соглашений. Стоит отметить, что данные соглашения, к сожалению, не всегда исключают риски двойного налогообложения.

Тонкости определений
Понятия «место жительства» и «постоянное место жительства» как критерии, определяющие статус налогового резидента, в последнее время вносят больше разногласий, нежели ясности. В соответствии со статьей 29 Гражданского кодекса (ГК) Украины местом жительства физического лица является жилье, в котором оно проживает постоянно или временно. Физическое лицо может иметь несколько мест жительства. При этом действующее законодательство Украины не содержит прямого определения понятия «постоянное место жительства» и не предполагает, что все граждане Украины автоматически признаются имеющими постоянное место жительства на Украине, если они не оформили свой выезд за границу на постоянное место жительства. В нашей стране процедура оформления переезда на постоянное место жительства бюрократизирована. На наш взгляд, законодатель мог бы ввести упрощенный порядок, предусматривающий направление простого документа — уведомления, например, о постановке на консульский учет в другой стране и отсутствие на Украине более полугода.
В соответствии с абзацем 4 статьи 3 Закона Украины «О свободе передвижения и свободном выборе места проживания на Украине» местом пребывания физического лица считается ­административно­территориальная единица, на территории которой лицо проживает сроком менее шести месяцев в год. Исходя из этого, гражданин Украины не может признаваться постоянно проживающим на Украине, если фактически он находится на ее территории менее шести месяцев в год. Тем не менее коллизия существует на практике.
Статьей 33 Конституции Украины предусмотрено, что каждому, кто на законных основаниях находится на территории Украины, гарантируется свобода передвижения, свободный выбор места жительства, а также право свободно покидать территорию Украины. В соответствии со статьей 2 Протокола № 4 к Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод, ратифицированной Законом Украины № 475/97 от 17 июля 1997 года, каждый, кто на законных основаниях находится на территории какого­либо государства, имеет в пределах этой территории право на свободу передвижения и свободу выбора местожительства. Каждый свободен покидать любую страну, включая свою собственную. Исходя из этого, понятие «место жительства» и «постоянное место жительства» не могут выступать критериями, определяющими налоговую резидентность физического лица.

Центр интересов
Еще одним критерием, определяющим статус налогового резидента, является понятие «центр жизненных интересов». Под центром жизненных интересов подразумеваются тесные личные или экономические связи с Украиной, но это понятие не имеет четкого определения в национальном законодательстве, вследствие чего его недостаточно трактовать путем применения только правовых норм и категорий. Если же основываться на общепринятых понятиях и категориях, то личные связи, как правило, связаны с местом жительства физического лица, совместным бытом, семейными и родственными отношениями и т.п. Экономические связи могут быть охарактеризованы такими социально­экономическими составляющими жизнедеятельности человека, как учеба, работа, пенсионное обеспечение. Из вышеуказанного следует, что понятие «центр жизненных интересов» является условной оценочной категорией.
Еще одним случаем трактования наличия украинской резидентности считается ведение индивидуальной предпринимательской деятельности. К слову, многие страны имеют ряд существенных льгот по полному или льготному налогообложению доходов, полученных новыми налоговыми резидентами (среди них Кипр и Великобритания). Так, парламент Кипра на данный момент рассматривает вопрос возможности регистрации в качестве налоговых резидентов лиц, пребывающих на Кипре более 90 дней. В Великобритании существует возможность фактически не платить налоги на зарубежные доходы в течение первых семи лет, а в дальнейшем можно уплачивать фиксированную, периодически увеличивающуюся сумму.
В случае возникновения потребности в обосновании нерезидентного статуса физического лица в части определения центра его жизненных интересов настоятельно рекомендуем использовать все имеющиеся документальные доказательства, которые подтверждают срок пребывания за границей, основания постоянного проживания (аренда жилья, право собственности), справки об официальном трудоустройстве, учебе, уплате налогов и др. В контексте определения факта проживания или трудоустройства (к примеру, в Соединенном Королевстве Великобритании и Северной Ирландии) необходимо учитывать норму Конвенции «Об избежании двойного налогообложения и предотвращении налоговых уклонений относительно налогов на доходы и прироста стоимости имущества», заключенной между Украиной и Соединенным Королевством Великобритании и Северной Ирландии, а именно — статью 22 «Устранение двойного налогообложения».
Гражданство также не является критерием, на основании которого определяется статус налогового резидента, поскольку гражданство не теряется в случае, если физическое лицо постоянно находится и осуществляет деятельность на территории иностранного государства.

Арабские Эмираты
Для получения статуса налогового резидента иностранного государства следует пройти специальную процедуру, но для этого нужно иметь основания для ее прохождения. Например, резидентами Объединенных Арабских Эмиратов (ОАЭ) являются держатели резидентской визы, которая дает разрешение на проживание, а также возможность использовать преимущества экономической системы ОАЭ. В данном случае есть несколько видов резидентских виз: рабочая виза, для получения которой необходимо заключение контракта с местным работодателем; инвестиционная виза — при вложении значительной суммы средств в экономику ОАЭ (покупка недвижимости, создание компании); виза зависимых лиц — право на ее получение имеют родственники тех лиц, которые уже получили статус резидента ОАЭ. В результате получения резидентской визы ее обладатели имеют право оформить Tax Domicile Certificate, который выдается Министерством финансов ОАЭ и подтверждает статус налогового резидента. Также необходимо стать на учет в консульстве своего государства на территории ОАЭ. Одной из особенностей определения статуса резидента является исчисление пребывания с апреля по апрель. Также есть ряд других любопытных деталей, к примеру, работа более трех часов в день, включая электронную переписку и конференц­звонки, не только может привести к обязанности уплаты налогов на заработную плату, но и сократить срок действия визы.

Консульский учет
Принятие на консульский учет осуществляется в соответствии с Правилами ведения зарубежными дипломатическими учреждениями Украины консульского учета граждан Украины, постоянно проживающих или временно находящихся за рубежом, и детей — граждан Украины, усыновленных иностранцами или гражданами Украины, постоянно проживающими за границей (Правила). В соответствии с пунктом 1.5 Правил консульский учет осуществляется в случаях постоянного проживания гражданином Украины за границей на законных основаниях, временного пребывания гражданина Украины за границей на законных основаниях более трех месяцев. Из этого следует, что принятие на консульский учет не является обязательным условием для признания физического лица нерезидентом в понимании налогового законодательства, но может быть использовано в качестве доказательства нерезидентного статуса физического лица.
Таким образом, при получении статуса налогового резидента иностранного государства важно четко понимать конечную цель такого приобретения. Главная задача состоит в том, чтобы правильно спланировать всю деятельность, которая будет осуществляться за пределами Украины, и учесть все потенциально возможные риски налогообложения. К преимуществам получения статуса налогового резидента иностранного государства можно отнести более низкую ставку налога на определенные доходы (или полное освобождение от уплаты налогов); возможность задекларировать доход, что позволяет беспрепятственно им распоряжаться (приобретать активы, осуществлять инвестиционную деятельность). Но зная о преимуществах, доступных при получении статуса налогового резидента иностранного государства, не стоит забывать и о том, что ставка налога для нерезидента по некоторым доходам из источников происхождения на Украине выше, чем для резидента.
Во избежание потенциально возможных рисков, связанных со сменой статуса налогового резиденства, необходимо заранее осуществить налоговое планирование, что позволит правильно задекларировать и получить чистый капитал, заработанный в других юрисдикциях.



Процедура не унифицирована
Артем САПРЫКИН, партнер ESQUIRES, руководитель практики «Финансовое и банковское право, рынки капитала»
Формально законодательство Ук­раины устанавливает два разных статуса резидента для физических лиц: в целях налогообложения (абзац «в» пункта 14.1.213 Налогового кодекса) и в целях валютного регулирования (пункт 5 статьи 1 Декрета КМУ «О системе валютного регулирования и валютного контроля»). Однако первоочередным критерием определения статуса резидента в каждом из случаев является «постоянное место жительства» (ПМЖ) на территории Украины.
В этом смысле Налоговым кодексом процедура потери статуса резидента Украины достаточно четко прописана в пункте 179.3. Резиденты, выезжающие на ПМЖ за рубеж, обязаны предоставить контролирующему органу налоговую декларацию и получить своеобразный tax clearance. По сути указанные действия и являются процедурой, подтверждающей утрату гражданином статуса налогового резидента.
Несколько по­иному урегулирован порядок утраты статуса резидента с целью валютного регулирования, однако он также связан с выездом на ПМЖ за рубеж. В случае выезда на ПМЖ за рубеж гражданин Украины имеет право перечислять иностранную валюту с собственных счетов за рубеж без ограничений (постановление правления НБУ от 29 декабря 2007 года № 496 с изменениями и дополнениями).
Таким образом, нельзя согласиться с точкой зрения, что действующее законодательство Украины не устанавливает процедуру утраты статуса резидента гражданином Украины. Другое дело, что процедура не является унифицированной для целей налогового и валютного регулирования. Надеемся, что вопрос унификации процедуры будет решен в Законе «О валюте», проект которого был недавно вынесен НБУ на обсуждение с целью устранения устаревших положений Декрета КМУ «О системе валютного регулирования и валютного контроля».

Cтатус резидента
Юрий АРТЮХ, партнер АО «Шкребец и Партнеры»
Одними из наиболее привлекательных в плане налогообложения физлиц являются страны Карибского бассейна: Сент­Китс и Невис, Антигуа и Барбуда, Гренада, в которых не взимаются подоходный налог, налоги на заработную плату, прирост капитала, наследство и дарение. Для того чтобы стать резидентом данных стран, достаточно инвестировать в экономику от 200 до 400 тыс. долл. США.
Помимо распространенных в мировой практике вариантов получения статуса налогового резидента, таких как наличие жилья, экономические и личные интересы, проживание более 183 дней в году, инвестиции в экономику, можно выделить ряд интересных особенностей.
В Швейцарии статус резидента приобретается в обмен на уплату аккордного налога от 100 тыс. швейцарских франков в год, который рассчитывается исходя из предполагаемых расходов в стране. На Филиппинах носители английского языка, которые хотят преподавать язык, могут получить статус резидента по упрощенной процедуре. В Словакии достаточно приезжать два раза в год с разрывом не более чем 180 дней подряд.



Формальный подход
Олеся АРТЕМ, юрист АФ «Династия»
Законодательством Украины не предусмотрена юридическая процедура для подтверждения факта потери гражданином Украины статуса резидента Украины и приобретения им статуса нерезидента.
Согласно законодательству, резидентами признаются физические лица, которые имеют постоянное место проживания на территории Украины, в том числе и те, кто временно пребывает за границей. В связи с этим определение резиденции осуществляется, как правило, формальным образом на основании штампа о регистрации места проживания.
Однако данный подход является неправильным и не отвечает интересам человека. Установление факта потери гражданином Украины статуса резидента и приобретения им статуса нерезидента на данный момент возможно лишь в судебном порядке, прецедентом чего является решение суда № 757/15441/16­ц от 19 декабря 2016 года.
Данный вопрос актуален по ряду причин, в том числе в связи с вопросом об избежании двойного налогообложения в разных государствах, получением социальных льгот, услуг кредитования, осуществлением инвестиций, а также с реализацией других прав и интересов.

Автоматическое определение
Ирина ПАВЛЮК,юрист АК «Коннов и Созановский»
В некоторых странах вопрос уста­новления факта приобретения или утраты статуса резидента фактически доведен до автоматизма. К примеру, в Великобритании для определения, является ли лицо резидентом этой страны, достаточно поэтапно протестировать его соответствие некоторым критериям. Так, лицо считается резидентом Великобритании, если оно пребывает в стране не менее 183 дней (срабатывает 1­й автоматический внутренний тест). Если условие 1­го теста не удовлетворяется, лицо все равно считается резидентом, если не соответствует ни одному критерию из двух автоматических заграничных тестов (в частности, пребывание в статусе нерезидента в течение трех предыдущих лет) и одновременно соответствует критериям 2­го или 3­го внутренних тестов (связаны со сроком проживания по фактическому месту жительства и работой в Великобритании) или критериям места наиболее тесной связи (семья, размещение, работа, время, проведенное в стране). Чем больше времени лицо находится в стране, тем меньше связей ему необходимо для подтверждения резидентности.

вторник, 29 августа 2017 г.

Сейм story

Судова реформа в Україні хоча й проходить масштабно, та все ж привернула до себе менше уваги у світі, ніж у сусідній Польщі. Якщо наша модель реформування в цілому отримала схвалення європейських інституцій і, принаймні, не викликала заперечень з боку громадян, то польський підхід як усередині країни, так і за її межами було визнано наступом на основоположні принципи судочинства. Багатотисячні протести, які називали навіть «польським Майданом», посилили політичну нестабільність усередині країни та стали черговим проявом дезінтеграційних процесів у ЄС. У той же час події продемонстрували високий рівень організованості громадянського суспільства Польщі та широку обізнаність громадян у питанні впроваджуваних змін. Україну ця ситуація зачіпає, щонайменше, у двох аспектах. По-перше, це створює негативний приклад нівелювання досягнутого рівня дотримання прав і свобод. Потенційні члени Євросоюзу бачать, що цінності правової держави не є абсолютними. По-друге, це несе потенційну загрозу для українського бізнесу, який суттєво зміцнив свої зв’язки із Польщею. Захистити свої інтереси в державі стане складніше. Отже, у чому полягали дії польської влади, що стали підставою для критики?

Закони розбрату

Польська партія «Право і справедливість» ще з моменту своєї перемоги на виборах у 2015 році заявила про фокус на проведенні судової реформи. Мабуть, тоді ще більшість громадян не розуміли, наскільки владне бачення реформування йде урозріз з поглядами очільників Європейського Союзу. Ще у 2016 році були скарги євроінституцій стосовно прийняття закону про Конституційний суд Польщі. Тепер же влада наважилась на нові кроки, що означають фактичне підпорядкування судової влади виконавчій. Привід для останнього загострення — три закони:
— «Про суди загальної юрисдикції»;
— «Про Верховний суд»;
— «Про Національну раду суддів».
    З моменту ухвалення першого з них 12 липня 2017 року сеймом Польщі події розгортались украй динамічно. Після серії мітингів 21 липня відбулась масштабна демонстрація, в якій взяли участь близько 100 тисяч поляків. Ідеологія реформаторів полягала в тому, що такий розподіл повноважень сприятиме ефективнішій протидії корупції. Тоді як опоненти побачили у цьому посилення контролю політиків за правосуддям.
Законом про суди загальної юрисдикції міністрові юстиції надається право призначати і звільняти голів судів загальної юрисдикції в країні. Його було підписано президентом Польщі Анджеєм Дудою 25 липня 2017 року, незважаючи на масові протести. Також було підписано Закон про Національну школу суддівства. Разом із тим президентом було ветовано закони про Верховний суд та про Національну раду суддів, які передбачали право міністра юстиції звільняти всіх суддів Верховного суду і обирати їм заміну. Згідно з проектом, усі судді Верховного суду будуть відправлені у відставку. Відповідно до змін, Національна рада суддів, яка призначає суддів, мала формуватись парламентом, а не суддівськими органами.
Таким чином, події завершились частковою перемогою влади. Як повідомляють західні оглядачі, підписання лише одного з трьох законів стало перемогою протестуючих та здивувало урядовців Польщі.

У дзеркалі медіа

Провідні видання світу заявили, що обрана польською владою модель реформування може дорого коштувати. «Польща може втратити своє право голосу в Європейському Союзі, якщо вона наполягатиме на реформах судової влади», — таку тезу озвучило видання CNBC. Відповідне право справді передбачається статтею 7 Договору про ЄС: санкція накладається, якщо констатується існування явної загрози серйозного порушення будь-якою державою-членом цінностей, зазначених у статті 2, серед яких згадано правову державу. Дехто із коментаторів припустив, що такі жорсткі кроки бажані для єв- роскептичної верхівки Польщі. Мовляв, реакція Єврокомісії змусить громадян більш негативно ставитись до ЄС.
Новий виток протистояння почався 29 липня ц.р. після того, як Єврокомісія повідомила Польщі, що вона розпочала провадження щодо порушення Закону про пенсійний вік суддів. Про це повідомляє видання EUobserver. Комісія зазначила, що «невизначені критерії» того, як міністр юстиції Польщі прийматиме рішення щодо продовження мандатів суддів, дозволить йому «зберегти вплив на відповідних суддів». Статевою дискримінацією назвали диференційований підхід до виходу на пенсію: для жінок-суддів у віці 60 років та суддів-чоловіків — у віці 65 років. Польському уряду було надано місяць для виправлення проблемних норм. Представники партії «Право і справедливість» і тут знайшли виправдання: мовляв, суддівський корпус вимагає очистки через колишні зв’язки з комуністичним режимом. Політики переконують суспільство, що судді перетворились на окрему привілейовану касту, яка фактично контролює сама себе.
Обставини змусили заговорити керівництво Єврокомісії в досить ультимативному тоні. Окремі коментатори, повідомляє EUobserver, вважають так: якщо органи ЄС не відреагують принципово зараз, то до їхніх подальших рекомендацій не дослухатимуться.
У свою чергу, МЗС Польщі назвало судову реформу сферою внутрішньої компетенції. Симптоматично, що курс Польщі схвалили у сусідній Угорщині (ця країна теж критикувалась за авторитарні тенденції, хоча негативних наслідків для неї не послідувало). За таких умов прийняти рішення відповідно до статті 7 Договору про ЄС неможливо, адже воно потребує одностайності, повідомляє ресурс Politico. Тому розглядається можливість вирішення спору через Європейський суд справедливості. Зовнішній політичний тиск змусив президента Польщі заговорити про компроміс. Згідно з останніми поправками, Національну раду суддів має формувати парламент, віддавши три п’ятих голосів. Такий поріг президент вважає надто високим, що унеможливить зловживання.

Перспектива

У прес-релізі Єврокомісії від 26 липня 2017 року зазначається, що очільники ЄС очікують від Польщі не лише зупинення нинішньої реформи, а й відновлення незалежності Конституційного суду. Рекомендація щодо верховенства права «констатує», що попередні рекомендації (від 27 липня 2016 року та 21 грудня 2016 року) проігноровано. Було сказано, що провадження у зв’язку з порушенням принципів ЄС буде розпочато одразу, як тільки буде опубліковано Закон про суди загальної юрисдикції.
Увагу протистоянню довкола реформи у Польщі приділила й авторитетна Міжнародна асоціація правників (International Bar Association). На її сайті наводяться протилежні думки. Приміром, Алекс Щербяк, професор Університету Сасекса, підкреслює, що звинувачення у створенні «систематичних загроз» для верховенства права не піддаються об’єктивному виміру. Неоднозначність ситуації полягає і в тому, що, приймаючи поправки до Закону про Конституційний суд у 2016 році, парламент діяв у рамках Конституції держави. У свою чергу, Мартін Шольц, президент Асоціації, вважає, що йдеться не про «випадкові розбіжності» у розумінні верховенства права та за польським контекстом, де владна верхівка давно задекларувала знищення атрибутів демократії. У цій структурі не виключають, що процедуру позбавлення права голосу буде запущено проти двох країн одночасно — Польщі та Угорщини. Це усуває вірогідне вето президента Угорщини Віктора Орбана, оскільки очолювана ним країна розглядатиметься «як країна, що перебуває під контролем».
Експерти зазначають, що польська система правосуддя нерідко проявляла свою незалежність. Так, у червні 2017 року Верховний суд Польщі визнав незаконним помилування президентом екс-керівника Антикорупційного бюро Маріуша Камінського.
Урешті-решт, конфлікт навколо судової влади вдарив по іміджу Польщі. Будь-який наступний крок врозріз політиці Євросоюзу може посприяти ізоляції країни. Також цей прецедент слугує приводом, аби й українські можновладці тверезо оцінили свої дії. Заполітизовані аргументи при зміні конфігурації суддівської системи поки будуть сприйняті лише у меншості країн ЄС. У той же час ця історія привернула увагу до дискусії щодо меж суверенітету в рамках наднаціональних утворень. Ще один аспект, який зачіпає польська історія, — протистояння між «популістами та непопулярними суддями», зазначається на сайті Міжнародної асоціації правників. Логіка популістів проста: парламент як виборний орган має мандат від народу, відтак може все. Однак це несумісно з принципом стримувань і противаг, визнаним у всьому світі.



Власною думкою щодо процесів у Польщі з «СВ» поділився Володимир Богатир, керуючий партнер АО «Богатир та Партнери». Чи торкнуться ці перетворення наших співвітчизників? «Безпосередньо не торкнуться, однак політична вертикаль на чолі з Мін’юстом завжди зможе впливати і формувати порядок денний, можливо, навіть упереджений по відношенню до українців. На сьогодні відстояти правоту в польських судах у будь-якому випадку набагато легше, ніж в українських», — заявив він, маючи досвід підтримки українського бізнесу в Польщі. Також протести в Польщі — хороший приклад боротьби громадян за свої права, вважає адвокат. «У нашому ж випадку всі реформи майже бездумно приймаються суспільством», — резюмує пан Богатир.