пятница, 18 января 2019 г.

Мін'юст vs НАЗК. Чи можлива єдина декларація?

Наближається час чергового декларування, а отже, знов постають невирішені питання у сфері податкового та антикорупційного законодавства.

На мій погляд, держава має забезпечити існування однієї декларації для валютного контролю, податкових, антикорупційних, виборчих та інших цілей.

Необхідність чіткої юридичної визначеності є основою успішної політики з формування прозорості діяльності державних службовців та інших осіб-декларантів.

На сьогодні склалася ситуація, коли Національне агентство з питань запобігання корупції без належних повноважень визначає як коло осіб декларантів, так і предмет декларування.

Порушення закріпленого у Конституції принципу, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, – ставить під питання доцільність існування такого держоргану.

Тим більше, НАЗК відзначився серією скандалів та неможливістю здійснювати ефективний контроль за декларантами (що, до речі, успішно вдається громадським організаціям).

Цього разу увагу привернуло Рішення НАЗК від 11 серпня 2016 року № 3.Ним було затверджено Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю (далі – "Роз'яснення").

Цей документ має прямі термінологічні та змістовні суперечності з господарським, цивільним та податковим законодавством та вступає в суперечку з актами вищої юридичної сили.

НАЗК, вважаючи себе органом, який відповідає за регулювання "унікальної" сфери правовідносин, не переймається порушенням закону, на що неодноразово вказувало Міністерство юстиції України, і що є предметом чисельних суперечок.

Проаналізувавши вказане Роз'яснення, яке не має обов'язкової юридичної сили (тобто в принципі жодної юридичної сили), можна знайти численні посилання на нього як місцевих і державних органів, так і в судовій практиці. А це свідчить про високий суспільний інтерес до вказаного питання та напряму впливає на долі багатьох людей.

Тож, виникає питання, чи не є це Роз'яснення інструментом політичної або ж міжкланової боротьби?

Незважаючи на те, що таке Роз'яснення, як і будь-який інший підзаконний акт, не може розширювати положення закону чи змінювати їх у будь-який спосіб, було встановлено, що НАЗК у своїх рішеннях посилалося на нього 17 разів. Крім того, на нього посилались в судових рішеннях суди:
  • першої інстанції - 213 разів;
  • апеляційної інстанції - 14 разів;
  • касаційної інстанції - 1 раз;
  • за минулий рік - 227 разів;
з них у справах про:
  • адміністративні правопорушення - 179 разів;
  • кримінального судочинства - 40 разів;
  • адміністративного судочинства - 10 разів;
  • цивільного судочинства - 3 рази;
або ж у справах:
  • про порушення вимог фінансового контролю - 173 рази;
  • у клопотаннях слідчого, прокурора - 20 разів;
  • при декларуванні недостовірної інформації - 15 разів;
  • про порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів - 4 рази;
  • у спорах, що виникають із трудових правовідносин, - 3 рази;
  • в інших випадках - 14 разів;
Хто посилався:
  • Міністерство юстиції України - 82 рази;
  • Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві - 28 разів;
  • Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області - 11 разів;
  • Головне управління Національної поліції в Черкаській області - 9 разів;
  • Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" - 6 разів;
  • Одеський міський голова - 1 раз.
Копію відповіді Міністерства юстиції України з переліком усіх зареєстрованих в Мін'юсті документів НАЗК ви можете знайти за посиланням.

Незважаючи на широкий спектр застосування цього документу, Міністерство юстиції України повідомило, що документ не зареєстрований в Мін'юсті і не носить міжвідомчий характер.
Водночас саме Мін'юст забезпечує формування та реалізацію державної правової політики та здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів.

Спочатку Мін'юст дійсно чинив спротив неправомірним намаганням НАЗК вийти за межі законодавчо встановлених повноважень та самовільно регулювати правовідносин, однак наразі цей запал, вочевидь, згас.
Нагадаю, що Національне антикорупційне бюро України також звертало увагу НАЗК на неприпустимість "вільного" трактування законодавства.

Так, НАБУ категорично не погоджувалося із Рішенням НАЗК від 08.12.2017 №1375, в якому агентство на власний розсуд тлумачило окремі положення Закону України "Про запобігання корупції" в частині розслідування злочинів, передбачених статтями 366-1 та 368-2 Кримінального кодексу України. Адже, серед іншого, мова йде про долі людей і можливість їх незаконного переслідування.

Приклади з життя. 

До переліку осіб, які на мою думку, не мають бути декларантами, можна віднести науковця, який живе і викладає за кордоном, але має подавати декларації, оскільки він, хоч і не бере участі в діяльності, проте є засновником громадської організації, у статуті якої, зокрема, передбачено здійснення антикорупційної діяльності.

Інший приклад – особи, які є "бенефіціарами" в іноземних компаніях та не набули права власності на частку в іноземному підприємстві. Це є поширеною практикою в країнах з англійською системою права, однак чітко не визначено в українському законодавстві.

У 2016 році ми отримали серію відповідей від Мінекономрозвитку щодо переміщення валютних цінностей, валютного контролю та відсутності необхідності декларування подібних компаній.

***

І мова не йде про необхідність чи відсутність необхідності декларування. Держава має забезпечити єдині підходи і створити лише одну декларацію, відповідні розділи якої мають заповнювати підприємці, державні службовці або ж кандидати на виборні посади.

Створення особливих порядків і відсутність єдиної державної політики щодо створення єдиної декларації призводить як до правових колізій, так і до неможливості їх перевірки окремо створеним органом.

На мій погляд, така перевірка могла б здійснюватися кожним державним органом в межах своїх повноважень у сфері - податкових, майнових, валютних та інших правовідносин. При цьому, достатньо було б мати окремий підрозділ у Національному агентстві України з питань державної служби, який би здійснював координацію цієї роботи, замість існуючого органу колективної безвідповідальності.

Вважаю, що за жодних умов не можна відходити від принципу, що кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.



Володимир Богатир, спеціально для УП

пятница, 11 января 2019 г.

Омбудсмен vs ГПУ: захистити персональні дані

На старій емблемі української прокуратури були викарбувані слова "Закон. Честь. Гідність". Після зміни символіки ці слова зникли. А з ними, схоже, зникли з системи прокуратури і самі ці поняття. 
Бо система, яка мала би захищати закон і порядок, дозволяє собі регулярно ними легковажити – і топтати честь та гідність людини, яка потрапила в поле зору правоохоронних органів.
У ході роботи наше адвокатське об'єднання постійно фіксує системні порушення ГПУ як держателя Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зокрема, працівники прокуратури дуже вільно трактують вимоги закону щодо ведення ЄРДР та поводження з персональними даними, які до нього вносяться.
Розумію, поки для пересічного українця це звучить як щось несерйозне. Ви навіть можете запитати: а як це стосується мене особисто? Я ж ніколи не мав жодних проблем із законом!
Поясню: постраждати від свавілля системи прокуратури може будь-хто.Тому краще знати, чого чекати. І до яких наслідків може призвести гендлювання правоохоронцями прописаними у законодавстві нормами.
Враховуючи широку фантазію та низьку кваліфікацію слідчих правоохоронних органів, адвокати часто знаходять у відомостях, які вносяться в ЄРДР, неприємні "сюрпризи".
Зокрема, у графі, де зазначаються дані про вручення фізичній особі повідомлення про підозру. Як показує практика, відомості до ЄРДР слідчі часто вносять "зі стелі". Наприклад, вписують будь-яку відому чи зручну їм адресу – часто мало або й ніяк не пов'язану з майбутнім підозрюваним.
Що це означає на практиці? Те, що підозрюваним може стати будь-хто, якщо цього забажають в ГПУ.
КПК передбачає чітко визначену процедуру винесення та вручення підозри. Вона має бути вручена у день її складання. Якщо можливість вручити підозру людині особисто відсутня – її надсилають у передбачений законом спосіб. А відомості про це вносяться до ЄРДР. І тільки після цього людина набуває статусу підозрюваного.
Аби не допустити зловживань, законотворці прописали у КПК ряд обов'язкових доказів того, що підозра була вручена. Але у ГПУ такими "дурницями" не переймаються. Складену та підписану підозру надсилають на будь-яку адресу, яка може не мати жодного відношення до людини.
Зрозуміло, що за таких обставин про якісь докази щодо факту, часу та місця вручення підозри не йдеться.
А далі слідчий вносить завідомо неправдиву інформацію щодо вручення підозри до ЄРДР - і громадянин набуває статусу підозрюваного, хоча може про це не знати ані на етапі висування підозри, ані пізніше, коли обирається запобіжний захід, чи навіть після заочного засудження.
Тобто ніхто не може гарантувати вам, що ви прямо зараз не є жертвою незаконних переслідувань з боку правоохоронних органів. Навіть якщо ви абсолютно впевнені у зворотному.
Захищати права та свободи людини, у тому числі, і в подібних випадках - безпосередній обов'язок Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Цей обов'язок покладено на Омбудсмена і Конституцією, і чинним законодавством. На практиці ж у переважній більшості випадків не йдеться не те що про захист, а й навіть про бодай якусь реакцію на порушення з боку ГПУ.
Наприкінці минулого року мною було направлено інформаційний запит до Секретаріату Уповноваженого з прав людини. Цікавило, чи контролює Омбудсмен дотримання порядку внесення відомостей, які містять персональні дані, до ЄРДР.
З усіх прописаних у запиті питань відповідь я отримав лише на одне – щодо кількості скарг на обробку персональних даних. Їх у Секретаріаті нарахували 3 513. Однак там визнали, що окремий облік скарг по контролю за обробкою персональних даних та дотриманням порядку ведення ЄРДР не ведуть. А відповідно й не реагують на нехтування представниками ГПУ належного ведення реєстру.

З іншого боку, складно ефективно реагувати, коли в ГПУ дозволяють собі ігнорувати законні вимоги Омбудсмена. Не через недосконалість чи колізійні норми – а просто тому, що не хочуть виконувати "незручні" закони.
Яскраве тому свідчення – відповідь Генерального прокурора Омбудсмену, яку Луценко надіслав в Секретаріат Уповноваженого з прав людини у травні 2018-го. У своєму листі Генпрокурор відмовився виконувати законну вимогу Омбудсмена та рішення понад десяти судів – і запропонував Уповноваженому з прав людини попрацювати над удосконаленням законодавства.
Відповідь цілком очікувана від людини, що не має жодної освіти у галузі права. Відповідь, що ставить під сумнів ефективність діяльності з наближення законодавства України до права ЄС, впливає на формування державної політики України в цілому, а також цілей Генерального регламенту про захист даних ЄС 2016/679 (EU General Data Protection Regulation) і іншого законодавства про захист даних в ЄС.
Не знаю, чого саме бракує панові Луценку, аби виконувати закони, але з законодавством у цьому плані в Україні якраз все нормально. Так, згідно зі статтею 23 Закону України "Про захист персональних даних", Уповноважений Верховної Ради з прав людини має право на свою вимогу отримувати доступ до будь-якої інформації чи документів власників або розпорядників персональних даних – якщо це потрібно для здійснення контролю за забезпеченням захисту цих персональних даних.
Це право Омбудсмена поширюється і на бази даних, картотеки та інформацію з обмеженим доступом. Бо тільки так Омбудсмен може здійснювати нагляд за веденням ЄРДР.
У пункті 1.2. "Порядку повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб'єктів персональних даних, про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов'язану із захистом персональних даних при їх обробці, а також оприлюднення вказаної інформації", затвердженому Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08.01.2014 № 1/02-14, визначено:
обробка персональних даних, що становить особливий ризик для прав і свобод громадян - це будь-яка дія або сукупність дій, які здійснюються з персональними даними, зокрема, при притягненні людини до адміністративної чи кримінальної відповідальності, застосуванні щодо неї заходів в рамках досудового розслідування чи оперативно-розшукової діяльності.
У підпункті 2 пункту 1 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначається, що реєстр створений за допомогою автоматизованої системи електронної бази даних і здійснює збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу – і ці дані використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.
Все це регламентується і кримінально-процесуальним законодавством, і законами, що врегульовують питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Як я вже зазначав, держателем ЄРДР є Генпрокуратура України. І всі ці норми, які я цитував, для неї, як показує досвід, – порожній звук. Та й Омбудсмена порушення прав людини у цьому контексті цікавить мало. Тому тим, хто постраждав від допущених ГПУ порушень, доводиться розраховувати лише на себе.
Але проблема тут у тому, що КПК не передбачає процедури оскарження внесення відомостей до ЄРДР, а адміністративні суди відмовляються слухати питання, які хоч якось стосуються кримінальних проваджень.
Тож коло замикається, і єдиною інстанцією, яка могла би вплинути на відновлення законності, залишається офіс Омбудсмена.
Той самий, що нині зайняв пасивну позицію з цього питання. Той самий, що своєю бездіяльністю і байдужістю розв'язує руки посадовцям ГПУ, які систематично та умисно порушують законодавство щодо захисту персональних даних і тиснуть на політичних опонентів та бізнес, маніпулюючи та зловживаючи своїми процесуальними правами.
P.S.: Важливо знати, що частиною 6 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI заборонено обробку даних про фізичну особу без її згоди. Пункт 6 частини 2 статті 8 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI передбачає, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.
Гарантією захисту особистих прав та інтересів суб'єкта персональних даних від порушень є право пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних чи вмотивовано вимагати зміни або знищення своїх персональних даних, якщо вони обробляються незаконно чи є недостовірними.
Пункт 4 розділу 6 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань передбачає: якщо виявлено, що до ЄРДР внесені неповні чи невідповідні матеріалам кримінального провадження дані, ці порушення мають бути усунені.
І для Генпрокурора та Омбудсмена ще раз нагадаю: статтями 3 та 28 Конституції України визначено, що честь і гідність людини – це найвища соціальна цінність, і кожен громадянин має право на повагу до власної гідності. Завжди. Навіть тоді, коли вам це нецікаво чи незручно.
Володимир Богатир, спеціально для УП

пятница, 30 ноября 2018 г.

Делегація НААУ поінформувала Управління Верховного комісара ООН з прав людини про ризики реформи адвокатури

У Женеві Володимир Богатир разом із делегацією НААУ відвідали Управління Верховного комісара ООН з прав людини - агентство Організації Об'єднаних Націй, яке стежить за дотриманням і захистом прав людини, гарантованих Загальною декларацією прав людини.
В ході візиту члени Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності при НААУ провели зустріч з повноважним представником Управління спеціальних процедур офісу Верховного Комісара ООН з прав людини Стефано Сенсі.
До складу делегації увійшли Голова Комітету Ганна Боряк, заступник Голови Комітету Володимир Клочков, секретар Комітету Юрій Григоренко, члени Богдан Єгоров.
В ході зустрічі українська сторона надала звіт про нові випадки порушення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності в Україні та поінформувала про подальші спроби обмеження незалежності адвокатури як конституційного інституту.
Зокрема, українська делегація доповіла про загрози прийняття парламентом України проекту закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» попри те, що антикорупційний комітет парламенту визнав даний законопроект корупціогенним. При цьому всупереч міжнародним стандартам НААУ як єдина професійна організація адвокатури була взагалі виключена з процесу проектування реформи адвокатури. 
Стефано Сенсі висловив думку про те, що незалежність професії юристів  безпосередньо випливає з Загальної декларації прав людини, і неприпустимо порушувати  Міжнародні стандарти ООН професійної діяльності юриста. Відтак, ігнорування думки професійної спільноти є прямим порушенням прав адвокатів.
Основна діяльність Управління Верховного комісара ООН з прав людини полягає в захисті прав людини: надання допомоги в розробці нових стандартів в області прав людини; сприяння ратифікації договорів про права людини. Верховний комісар також повинен вживати заходів щодо серйозних порушень прав людини і робити попереджувальні дії.
Нагадаємо, до 23-ої доповіді Верховного комісара ООН з прав людини включено порушення прав адвокатів та факти нападу на Національну асоціацію адвокатів України.


четверг, 29 ноября 2018 г.

Члены Комитета защиты прав адвокатов и гарантий адвокатской деятельности Национальной Ассоциации Адвокатов Украины провели встречу с Международной Комиссией Юристов




Международная комиссия юристов, в состав которой входят 60 видных судей и юристов со всего мира, способствует продвижению и защите прав человека посредством соблюдения принципа верховенства закона, используя свой уникальный юридический опыт в целях развития и укрепления национальных и международной систем правосудия. Основанная в 1952 г. и осуществляющая свою деятельность на пяти континентах, МКЮ стремится обеспечить поступательное развитие и эффективную имплементацию положений международного права прав человека и международного гуманитарного права; обеспечить осуществление гражданских, культурных, экономических, политических и социальных прав; а также гарантировать независимость судебной власти и юридической профессии.




понедельник, 19 ноября 2018 г.

Страна против Граждан Особенности определения налоговой резидентности.


«Нет патриотов там, где речь идет о налогах» 
Джордж Оруэлл, британский писатель



Владимир БОГАТЫРЬ 

Управляющий партнер 
Адвокатского объединения  
«Богатырь и Партнеры»

Планомерное и систематичное уничтожение украинского бизнеса и предпринимательской инициативы ведет к тому, что большое количество активных граждан вынуждены покидать Украину и искать лучшей доли как для себя лично, так лучших юрисдикций для ведения бизнеса.

Постепенно развенчиваются мифы о цифровом резиденстве в Эстонии и набирают популярность правила налоговой резидентности в ОАЭ, Кипре и правилах первых лет проживания в Великобритании.

Что же касается выбора юрисдикции для компаний, то Украина по давно сложившейся традиции, с отставанием копирует опыт России по введению Правил BEPS, MLI формально выполняя требования МВФ. Это типичное поведение действующего политического режима с целью оправдания своего существования и захолустной несамостоятельной реальности в условиях полного провала реформ и зависимости от внешнего финансирования, приведшего к потере государственного суверенитета.

Предлагаю рассмотреть два наиболее чувствительных и актуальных вопроса:
  • Налоговая резидентность лиц, уехавших из Украины.
  • Владение иностранной компанией. 
Критерии резидентности физических лиц
Налоговая резидентность – обязанность физических лиц уплачивать налоги в стране своего местонахождения и соответственно в каком государстве, и на каких основаниях физические лица обязаны уплачивать налоги. Это критерий для расчета отчислений по налогам, использования привилегий популярных юрисдикций и условий договоров об избежании двойного налогообложения.

Как показывает практика, в большинстве случаев государства определяют налоговую резидентность исходя из общепризнанных правил. Согласно подпункту «в» пункта 14.1.213 статьи 14 Налогового кодекса (НК) Украины, физическое лицо — резидент — это лицо, имеющее место проживания на территории Украины. В соответствии с абзацем 2 пункта 5 статьи 1 Декрета Кабинета Министров Украины «О системе валютного регулирования и валютного контроля» резидентами признаются физические лица, имеющие постоянное место жительства на территории Украины, в том числе те, которые временно находятся за рубежом. Критериями для определения резидентности являются: место проживания или постоянное место жительства; место нахождения центра жизненных интересов (место постоянного проживания членов семьи или регистрации как субъекта предпринимательской деятельности); время пребывания на территории страны не менее 183 календарных дней; гражданство.

Необходимо отметить, что на резидентов Украины возлагается обязанность уплаты налогов на все доходы, подлежащие налогообложению в соответствии со статьей 163 НК Украины: объектами налогообложения резидента, выступают общий месячный (годовой) доход, доходы из источника их происхождения на Украине, иностранные доходы, полученные из источников за пределами Украины. В то же время объектами налогообложения нерезидента являются общий месячный (годовой) доход из источника его происхождения на Украине, доходы из источников их происхождения на Украине, которые окончательно облагаются при их начислении. Необходимо отметить, что такая практика применяется всеми налоговыми юрисдикциями и представляет собой некий «принцип налогообложения». Как видим, государству потенциально выгодно создавать такие условия, чтобы как можно больше физических лиц признавались его резидентами и уплачивали налоги на все свои доходы. К достижению этой цели государство идет путем регламентации четкого порядка и процедуры признания физического лица своим резидентом, но при этом целенаправленно не предусматривает юридической процедуры, подтверждающей факт утраты статуса его резидента. Практика показывает: законодатель не уделяет достаточного внимания этому вопросу, что вызывает все больше споров.

Судебная практика

В вопросе о процедуре потери статуса налогового резидента, прецедентным является решение Печерского районного суда г. Киева от 19 декабря 2016 года по делу № 757/15441/16­ц (оставленным без изменений постановлением Апелляционного суда г. Киева от 12 апреля 2017 года). Судом было удовлетворено заявление истца о подтверждении факта потери статуса гражданина Украины — резидента и получении статуса гражданина Украины — нерезидента. Суд установил, что подтверждение статуса резидента Украины осуществляется в порядке, предусмотренном приказом Государственной налоговой администрации Украины «О подтверждении статуса налогового резидента Украины» от 12 апреля 2002 года № 173. В то же время законодательством Украины не предусмотрена аналогичная юридическая процедура для подтверждения факта потери гражданином Украины статуса резидента Украины и приобретения им статуса нерезидента. Схожей позиции придерживаются и ученые­-теоретики, которые признают и обосновывают факт отсутствия специальной процедуры, подтверждающей потерю статуса налогового резидента Украины.

Риски двойного налогообложения

Как уже упоминалось, современный бизнес все меньше привязан к конкретному месту нахождения. Все более частыми становятся случаи, когда наши сограждане проживают в нескольких странах на протяжении одного календарного года, имеют недвижимость или осуществляют хозяйственную деятельность в других государствах, заключают контракты с иностранными работодателями (срок их действия может превышать 183 календарных дня), обучают детей в иностранных учебных заведениях и т.д. В связи с этим возникает проблема определения статуса их налоговой резидентности. Как определить место жительства, постоянное место жительства, местонахождение центра жизненных интересов физического лица, если ни в одной из стран он не проживает более 183 дней? Возникает коллизия, так как разные страны автоматически могут считать физическое лицо своим налоговым резидентом. С целью недопущения двойного налогообложения физических лиц государства заключают соответствующие соглашения. По данным Государственной фискальной службы, Украина заключила уже более 67 соглашений. Стоит отметить, что данные соглашения, к сожалению, не всегда исключают риски двойного налогообложения.

Особенности определений

Понятия «место жительства» и «постоянное место жительства» как критерии, определяющие статус налогового резидента, в последнее время вносят больше разногласий, нежели ясности. В соответствии со статьей 29 Гражданского кодекса (ГК) Украины местом жительства физического лица является жилье, в котором оно проживает постоянно или временно. Физическое лицо может иметь несколько мест жительства. При этом действующее законодательство Украины не содержит прямого определения понятия «постоянное место жительства» и не предполагает, что все граждане Украины автоматически признаются имеющими постоянное место жительства на Украине, если они не оформили свой выезд за границу на постоянное место жительства. В нашей стране процедура оформления переезда на постоянное место жительства бюрократизирована. На наш взгляд, законодатель мог бы ввести упрощенный порядок, предусматривающий направление простого документа — уведомления, например, о постановке на консульский учет в другой стране и отсутствие на Украине более полугода.

В соответствии с абзацем 4 статьи 3 Закона Украины «О свободе передвижения и свободном выборе места проживания на Украине» местом пребывания физического лица считается административно-территориальная единица, на территории которой лицо проживает сроком менее шести месяцев в год. Исходя из этого, гражданин Украины не может признаваться постоянно проживающим на Украине, если фактически он находится на ее территории менее шести месяцев в год. Тем не менее коллизия существует на практике.

Статьей 33 Конституции Украины предусмотрено, что каждому, кто на законных основаниях находится на территории Украины, гарантируется свобода передвижения, свободный выбор места жительства, а также право свободно покидать территорию Украины. В соответствии со статьей 2 Протокола № 4 к Конвенции о защите прав человека и основоположных свобод, ратифицированной Законом Украины № 475/97 от 17 июля 1997 года, каждый, кто на законных основаниях находится на территории какого-либо государства, имеет в пределах этой территории право на свободу передвижения и свободу выбора местожительства. Каждый свободен покидать любую страну, включая свою собственную. Исходя из этого, понятие «место жительства» и «постоянное место жительства» не могут выступать критериями, определяющими налоговую резидентность физического лица.

«Центр жизненных интересов»

Критерием, определяющим статус налогового резидента, является и понятие «центр жизненных интересов». Под центром жизненных интересов подразумеваются тесные личные или экономические связи с Украиной, но это понятие не имеет четкого определения в национальном законодательстве, вследствие чего его недостаточно трактовать путем применения только правовых норм и категорий. Если же основываться на общепринятых понятиях и категориях, то личные связи, как правило, связаны с местом жительства физического лица, совместным бытом, семейными и родственными отношениями и т.п. Экономические связи могут быть охарактеризованы такими социально-экономическими составляющими жизнедеятельности человека, как учеба, работа, пенсионное обеспечение. Из вышеуказанного следует, что понятие «центр жизненных интересов» является условной оценочной категорией.

Ведение индивидуальной предпринимательской деятельности – дополнительный риск для трактования наличия украинской налоговой резидентности. Многие страны имеют ряд существенных льгот по полному или льготному налогообложению доходов, полученных новыми налоговыми резидентами (среди них Кипр и Великобритания). Так, парламент Кипра на данный момент рассматривает вопрос возможности регистрации в качестве налоговых резидентов лиц, пребывающих на Кипре более 60 дней. В Великобритании существует возможность фактически не платить налоги на зарубежные доходы в течение первых семи лет, а в дальнейшем можно уплачивать фиксированную, периодически увеличивающуюся сумму.

В случае возникновения потребности в обосновании нерезидентного статуса физического лица в части определения центра его жизненных интересов настоятельно рекомендуем использовать все имеющиеся документальные доказательства, которые подтверждают срок пребывания за границей, основания постоянного проживания (аренда жилья, право собственности), справки об официальном трудоустройстве, учебе, уплате налогов и др. В контексте определения факта проживания или трудоустройства (к примеру, в Соединенном Королевстве Великобритании и Северной Ирландии) необходимо учитывать норму Конвенции «Об избежании двойного налогообложения и предотвращении налоговых уклонений относительно налогов на доходы и прироста стоимости имущества», заключенной между Украиной и Соединенным Королевством Великобритании и Северной Ирландии, а именно — статью 22 «Устранение двойного налогообложения».

Гражданство также не является критерием, на основании которого определяется статус налогового резидента, поскольку гражданство не теряется в случае, если физическое лицо постоянно находится и осуществляет деятельность на территории иностранного государства.

Консульский учет

Принятие на консульский учет осуществляется в соответствии с Правилами ведения зарубежными дипломатическими учреждениями Украины консульского учета граждан Украины, постоянно проживающих или временно находящихся за рубежом, и детей — граждан Украины, усыновленных иностранцами или гражданами Украины, постоянно проживающими за границей (Правила). В соответствии с пунктом 1.5 Правил консульский учет осуществляется в случаях постоянного проживания гражданином Украины за границей на законных основаниях, временного пребывания гражданина Украины за границей на законных основаниях более трех месяцев. Из этого следует, что принятие на консульский учет не является обязательным условием для признания физического лица нерезидентом в понимании налогового законодательства, но может быть использовано в качестве доказательства нерезидентного статуса физического лица.

Следи за собой, будь осторожен! Следи за собой! 

Таким образом, при получении статуса налогового резидента иностранного государства важно четко понимать конечную цель такого приобретения. Главная задача состоит в том, чтобы правильно спланировать всю деятельность, которая будет осуществляться за пределами Украины, и учесть все потенциально возможные риски налогообложения. К преимуществам получения статуса налогового резидента иностранного государства можно отнести более низкую ставку налога на определенные доходы (или полное освобождение от уплаты налогов); возможность задекларировать доход, что позволяет беспрепятственно им распоряжаться (приобретать активы, осуществлять инвестиционную деятельность). Но зная о преимуществах, доступных при получении статуса налогового резидента иностранного государства, не стоит забывать и о том, что ставка налога для нерезидента по некоторым доходам из источников происхождения на Украине выше, чем для резидента.

Особое внимание необходимо обращать внимание на приобретение налогового резиденства в таких странах как Израиль и США, где фактически предусмотрено «всемирное» декларирование всех активов.

Во избежание потенциально возможных рисков, связанных со сменой статуса налогового резидентства, необходимо заранее осуществить налоговое планирование, что позволит правильно задекларировать и получить чистый капитал, заработанный в других юрисдикциях.

Иностранная компания, как элемент ведения бизнеса.

Нестабильность правовой системы, отсутствие справедливого суда, валютные, налоговые и политические риски заставляют граждан Украины открывать компании в таких популярных на сегодня юрисдикциях как Великобритания и станы в ходящие в Содружество, Кипр, Швейцария, Польша, Россия.

На фоне стагнации экономики и провала финансовой политики Министерство финансов решило имплементировать план BEPS и ввести в правовой оборот контролируемые иностранные компании, на фоне отсутствия четко регламентированного термина в различных странах, несмотря на рекомендации ОЭСР.

В случае таких нововведений, лица контролирующие иностранные компании напрямую или опосредованно должны будут подавать отчетность по КИК с уплатой соответствующего налога на доходы от таких компаний. Дополнительной обязанностью будет проведение обязательного аудита, расчёт скорректированной прибыли, а с 2021 будет предусмотрена ответственность. Если она будет такой же формальной, как и за раскрытие бенефициаров в украинских компаниях, то это будет очередная популистская фикция.

Интересным аспектом является то, что фискалы будут определять экономическую сущность операции КИК, наличие реального офиса, сотрудников, местного директора, квалификацию и образование сотрудников, ведение бухгалтерского учета, лиц имеющих право распоряжаться прибылью, реальность экономической деятельности, пропорциональность риска и доходов, самостоятельность субъекта хозяйствования и возможность им принимать экономические решения. Мне просто любопытно могут ли проводить подобный анализ украинские фискалы в отношении украинских предприятий и не является ли это прямым вмешательством в деятельность иностранных компаний. Как работает доморощенное изобретение правоохранителей «маски-шоу» мы все знаем.

Сегодня фискалы и их руководители являются флагманом коррупции в Украине, обратимся к «человеку-одеялу», его приемнику уезжавшему в багажнике и не менее скандальному их последователю.

Следует отметить, что в сложных схемах структурирования необходимо будет раскрывать все структуры сквозного владения, аудировать их и доказывать, что бенефициар не обязан автоматически перечислять дивиденды в пользу третьих лиц распоряжаясь ими самостоятельно. Такой подход достаточно хорошо описан и отработан в последние годы российскими налоговыми органами и будет в полной мере использован украинскими фискалами, как правило «заимствующими» соответсвующую нормативную практику.

Сегодня же можно отметить, что Офис крупных плательщиков ГФС в 2017 году 170 обращался в 29 стран с запросами с целью проверки иностранных компаний.

Сегодня кому-то говорят: «До свиданья!» Завтра скажут: «Прощай навсегда!»

Именно так можно охарактеризовать ситуацию с открытием счетов для полностью оффшорных островных компаний и «полочных» компаний.

Уже много лет гражданам Украины фактически не открывают счета в Великобритании, ассоциируя украинцев с россиянами, дополнительными проверками связанными с конфликтами в Крыму и на востоке страны. Ухудшающаяся экономическая ситуация и возрастающая коррупция очевидно приведет в скором времени к тому, что как личные, так и счета для компаний принадлежат украинцам, не являющимися резидентами европейских стран, там открывать и вовсе не будут.

Борьба с оффшорами понижает и без того низкую деловую активность и не привлекает развитие малого и среднего бизнеса. Большой бизнес всегда найдёт как спрятать доходы и капиталы. Предприимчивым же людям просто перекроют поле для быстрой инициативы, и они скорее всего просто уедут, оставив фактическую колонию крупным компаниям из страны «хозяев» — метрополий.

Тем временем, в Польше для ряда видов предпринимательской деятельности созданы свободные экономические зоны, где можно инвестировать и вести бизнес на льготных условиях возмещая до 70%капитальных затрат и затрат на заработную плату в течение двух лет, также получать освобождение от налогов на прибыль для компаний и на доходы для физических лиц резидентов.

Сегодня открыть и вести бизнес проще как у ближайших соседей – Польше, Беларуси, России, Венгрии, Литве, там же можно открыть счет за 5 минут спокойно работать по четко установленным правилам, не ожидая обысков и проверяющих.






понедельник, 15 октября 2018 г.

The Viewpoint: A brief guide to Interpol notices

Bogatyr & Partners in cooperation with Zaiwalla & Co
Interpol is an international police organization with over 190 member countries. Its aim is to facilitate international police cooperation. Each member country has a National Central Bureau with law enforcement officials. India is one of the oldest members of Interpol, having joined the organization in 1949.
Recently the Interpol has issued a Red Corner Notice (RCN) against Purvi Modi, the sister of Punjab National Bank (PNB) fraud accused Nirav Modi. Interpol Notices are international requests for cooperation or alerts allowing police in member countries to share critical crime-related information and a notice can be issued against the party accused. For instance, the Red Corner Notice against Purvi Modi has been issued in connection with the PNB fraud case, and in response to a request from the Enforcement Directorate.
The Directorate of Enforcement is a law enforcement agency and economic intelligence agency responsible for enforcing economic laws and fighting economic crime in India. The ED’s (Enforcement Directorate) official website enlists its other objectives which are primarily linked to checking money laundering in India. As it is an investigation agency, providing the complete details on public domain is against the rules of Government of India. The prime objective of the Enforcement Directorate is the enforcement of two key Acts of the Government of India namely, the Foreign Exchange Management Act 1999 (FEMA) and the Prevention of Money Laundering Act 2002 (PMLA).
In most of the cases, India has issued the Red Notice. The request for issuing a red corner notice against Nirav Modi and Mehul Choksi has been sent by the Central Board of Intelligence (CBI) to Interpol.  The definition of the red notice is to seek the location and arrest of wanted persons with a view to extradition or similar lawful action. The persons concerned are wanted by national jurisdictions for prosecution or to serve a sentence based on an arrest warrant or court decision. The imposition of a Red Notice will have a detrimental effect on the individual. The individual’s international travel will then be curtailed and the person can be stopped and arrested (if travelling through a member state). There will also be other detrimental consequences such as closures of bank accounts and issues with other financial institutions apart from reputational damage.

Interpol has issued Red Corner notices for 338 Indian nationals from the year 2008 to 2010. A Red Corner notice allows a warrant issued by a national authority to be circulated worldwide, with the request that the wanted person be arrested with a view to extradition. Earlier, Interpol had issued 495 Red Corner notices against Indians worldwide between 2001 and 2007. That means only 25 per cent of the total Red Corner notices against Indians originate because of a crime in their home country. In other words, three-fourths of the crimes committed by Indians that led to Red Corner notices against them were abroad.
Apart from the Red Notice, there are different types of Interpol Notices such as: 
  • Yellow Notice – to help locate missing persons, often minors, or to help identify persons who are unable to identify themselves.
  • Blue Notice – issued to collect additional information about a person’s identity, location or activities in relation to a crime.
  • Black Notice – to seek information on unidentified bodies.
  • Green Notice – provides warnings and intelligence about individuals who have committed criminal offences and are likely to repeat these crimes in other countries.
  • Orange Notice – to warn of an event, a person, an object or a process representing a serious and imminent threat to public safety.
  • Interpol United Nations Security Council Special Notice– is issued for groups and individuals who are the targets of UN Security Council Sanctions Committees.
  • Purple Notice – to seek or provide information on modus operandi, objects, devices and concealment methods used by criminals.
Only those notices approved for public dissemination appear on Interpol’s website. Any individual subject to an Interpol Notice is presumed to be innocent until proven guilty. The country that sought the listing is notified through INTERPOL and can request either his provisional arrest (if there is urgency) or file a formal request for extradition. The country in which the individual is found is not compelled to act and may ignore the Notice if it believes that the requirements of an extradition treaty with the requesting country are not met. In addition, if the person is seized and the requirements of the extradition treaty are not satisfied by the requesting country, the person may be released.
***
Zaiwalla & Co in cooperation with Bogatyr & Partners Attorneys can give an opinion on the following: 
Zaiwalla & Co in cooperation with Bogatyr & Partners Attorneys at Law provides legal representation to international clients including politicians, members of the opposition, business persons, journalists and others. The firms have been actively involved in assistance with removing red notices and provide a full representation of clients to as follows:
  1. Request for Information to the National Central Bureau (NCB) of the country of origin of the diffusion
  2. Request for Information to the Requests Chamber of the Commission for the Control of Interpol’s Files;
  3. Request for Correction of Deletion of Data to the Requests Chamber of the Commission for the Control of Interpol’s Files.
The firm has experience in removing red notices on such conditions:
  • Politically motivated persecution;
  • The case is more of civil than criminal nature;
  • Data provided by the NCB are not compliant with the Rules on the Processing of Data;
  • Abuse of human rights;
  • Penalty threshold
The firm also has experience of requesting provisional measures to be taken by Interpol in relation to the processing of data in order to provide the necessary security for our clients. Thus, they are able to block police cooperation in relation to our client during the time of processing our request for correction or deletion.
Furthermore, if a client believes that police cooperation through Interpol’s channels is being sought by the prosecution authorities of their country, we employ the practice of writing requests in advance in order to prevent possible violation of our client’s rights, since such actions of the NCB would be violating the objectives and purposes of the red notice system.
Zaiwalla & Co.’s team offers a systematic and professional approach in removing Interpol red notices and their experience allows them to employ all the possible mechanics in order to represent our clients and protect their rights at our best effort.

Bar & Bench /Indian Legal News/