пятница, 25 декабря 2009 г.

Антикорупційна нарада


РОБОЧА НАРАДА МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ ПІД ГОЛОВУВАННЯМ МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ МИКОЛИ ОНІЩУКА З ПРИВОДУ ВВЕДЕННЯ В ДІЮ ПАКЕТУ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ЗАКОНІВ
http://www.minjust.gov.ua/photoalbum/photo/23993

вторник, 22 декабря 2009 г.

Міжнародна конференція «Медіація в Україні: практика застосування світових тенденцій»

Заступник Міністра юстиції України Володимир Богатир, виступаючи на відкритті Конференції, наголосив на важливості впровадження інституту медіації в Україні як прогресивного механізму вирішення суперечок, передовсім у сфері господарських та корпоративних відносин.

Широким досвідом у сфері медіації поділилися фахівці з Російської Федерації, де, за свідченням учасників, цей інститут є значно розвиненішим, ніж в Україні. Президент Науково-методичного «Центру медіації та права» Цисана Шамлікашвілі (Москва) навела відмінності між медіацією, посередництвом та вирішення спорів у третейському судочинстві. Так, медіація корисна тим, що побудована на діалогу рівних, де кожна сторона має простір для самовираження.

Разом з тим, партнер “SJ Berwin” Девід Голдберг (Лондон) зазначив, що механізм медіації може працювати належним чином, лише у випадку наявності належної законодавчої бази та серйозного стимулу з боку держави.

http://www.uba.ua/ukr/news/733/
http://pravo.ua/news.php?id=19609

понедельник, 21 декабря 2009 г.

Совместная пресс-конференция посвященная проведению судебно-правовой реформы в Украине

В День работников суда судьи, адвокаты и чиновники из Министерства юстиции решили дать совместную пресс-конференцию, посвященную проведению судебно-правовой реформы в Украине. В результате, к журналистам вышел поистине «звездный состав» юристов в лице судьи ВСУ, заместителя главы Совета судей Украины Александра Волкова, заместителя Министерства юстиции Владимира Богатыря, партнеров Международной юридической группы AstapovLawyers Олега Мальского, правовой группы «Павленко и Побережнюк» Ларисы Побережнюк и адвоката из адвокатского объединения «Волков, Козьяков и партнеры» Леси Ковтун.

http://sug.kiev.ua/events.php?id_event=84
http://www.interfax.com.ua/ukr/press-conference/27856/

пятница, 18 декабря 2009 г.

Форум «Пути реформирования адвокатуры»


18 декабря с.г. под эгидой Все­украинского профессионального союза правоведов и КДКА г. Киева прошел форум «Пути реформирования адвокатуры»

http://yurpractika.com/article.php?id=100098498

среда, 18 ноября 2009 г.

Всі на боротьбу з корупцією!!!


Засідання Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією та колегії Головного управління державної служби України

http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=300658

вторник, 17 ноября 2009 г.

«Гражданские лица» в ГПУ Парламенту предлагают сделать возможным назначение на должность Генпрокурора лица, не имеющего опыта работы в прокуратуре




Наталья Мамченко,
Марина Бахолдина
«Юридическая практика»

Народный депутат Украины от БЮТ Владимир Пилипенко 30 октяб­ря с.г. внес в парламент законопроект № 5295 «О внесении изменений в Закон Украины «О прокуратуре» относительно требований к лицу, которое назначается на должность Генерального прокурора Украины».

Небольшой по объему, но значительный по своей сути, проект предлагает внести лишь одно изменение в часть 1 статьи 46 Закона Украины «О прокуратуре». Эта часть устанавливает, что прокурором назначается лицо, имеющее высшее юридическое образование, необходимые моральные и деловые качества, а также то, что лицо, не имеющее практического опыта работы по специальности, проходит стажировку (сроком до 1 года). По мнению г-на Пилипенко, поскольку процедура назначения Генерального прокурора Украины предусматривает тщательное рассмотрение кандидатуры на эту должность в комитетах парламента и на пленарном заседании, то это является гарантией того, что на должность Генпрокурора будет избрано лицо, полностью соответствующее должности по своим моральным и профессиональным качествам. Исходя из этого, он предложил установить, что требование о прохождении стажировки в органах прокуратуры для лиц, не имеющих опыта практической работы по специальности, не распространяется на лицо, которое назначается на должность Генерального прокурора Украины.

Таким образом, в случае принятия данного законопроекта, круг претендентов на должность главного прокурора существенно расширится. Как к такому предложению отнеслись юристы и какие требования еще должны выдвигаться к кандидатам в Генпрокуроры — читайте ниже точку зрения юристов.

Мнения, что неудивительно, разделились. Так, начальник Главного управления МВД Украины в АР Крым Геннадий Москаль считает, что кандидат на должность Генпрокурора – фигура не политическая, и им может стать только выходец из недр прокуратуры: «Это должен быть профессионал, ведь может случиться, что ему придется читать дела лично, участвовать в громком процессе, например, как прокурор УССР Роман Руденко, который выступил обвинителем от СССР на Нюрнбергском процессе. Что бы было, если б он не был опытным прокурором? Если вносится такой законопроект, значит, у того, кто будет претендовать на эту должность, что-то отсутствует, например, опыт работы в прокуратуре». Отчасти с ним согласен народный депутат Украины Сергей Власенко: «В идеале не должно быть ограничений для того, чтобы возглавить государственный орган. Но в наших реалиях это не совсем корректно. Лицо, которое никогда не было связано с работой правоохранительных органов, не всегда понимает специфику. Кроме того, в нашей стране не работает тезис о стабильности государственной службы. Меняется политическая команда, полностью вычищая руководящее звено министерств и ведомств. Именно поэтому Генпрокурор не может быть человеком пришлым. Он должен знать людей в системе, и не просто их человеческие качества, а и профессиональные, понимать, насколько они соответствуют своему месту».

Другое мнение у заместителя министра юстиции Украины Владимира Богатыря: «Я не считаю, что кандидат на должность Генпрокурора обязательно должен проходить стажировку. Наличие опыта работы в органах прокуратуры – не главное, ведь он может быть, например, бывшим судьей или адвокатом. Подчеркну, что кандидат должен иметь хорошее образование, признанные в профессиональном сообществе морально-этические качества, быть высококвалифицированным юристом. Требования относительно стажировки в прокуратуре могут касаться младшего состава прокурорских работников. Руководящую же роль и проведение государственной политики в данной сфере должны осуществлять признанные в государстве юристы».

А вот точка зрения народного депутата Украины Владимира Стретовича: «Обсуждаемое законодательное предложение выглядит вполне благоприятным. Особый порядок назначения на эту должность делает ее еще и политической, что, в свою очередь, означает, что на кандидата не может распространяться упрощенный порядок в части требований к претенденту. Известно, что новоназначенному без опыта работы прокурору до одного года необходимо посвятить стажировке. Хотя статья 46 Закона Украины «О прокуратуре» говорит не об «опыте практической работы прокурором», а об «опыте практической работы по специальности», на основании чего можно сделать предположение, что в данном случае речь идет не о прокурорском стаже как таковом, а о стаже работы юристом.

Часто кандидаты на государственные должности отличаются незаурядной деловитостью в ущерб общественным интересам, а потому, чтобы избежать возможного конфликта интересов, необходимо закрепить расширенный перечень требований к кандидату на должность Генпрокурора, которые бы играли роль «предохранителя» при отборе кандидатов. Припоминаю, когда в 2005 году Президент Украины собирался направить меня на работу в Генеральную прокуратуру Украины, с формулировкой, цитирую: «чтобы разогнать тот клоповник», тогдашний руководитель этого ведомства сразу везде раструбил, что у меня такого права нет, так как я, видите, ни одного дня не проработал в системе органов прокуратуры. Из-за такой спекуляции автор этих строк не стал Генпрокурором, в то время как на самом деле закон не содержит таких предостережений к кандидату на должность Генпрокурора».

Нецеселесообразным считает закреплять требование о наличии стажа работы в органах прокуратуры для кандидата в Генпрокуроры заместитель руководителя службы обеспечения связей с Конституционным Судом Украины и представительства интересов Президента Украины, созданных им вспомогательных органов и служб в судах общей юрисдикции Украины Секретариата Президента, Александр Ильков: «Предъявляемые к кандидату на должность Генерального прокурора требования в Конституции не закреплены. Закон «О прокуратуре» содержит требование о наличии высшего юридического образования, критерий о соответствующих моральных и деловых качествах, а также ограничение о невозможности назначения лиц, которые были осуждены за совершение преступления. Кроме того, часть 1 статьи 46 Закона «О прокуратуре» предусматривает необходимость наличия опыта практической работы по специальности, при отсутствии которого лицо должно пройти стажировку в органах прокуратуры. Таким образом, Закон «О прокуратуре» устанавливает дополнительные требования к должности Генпрокурора, не преду­смотренные Конституцией. С учетом решения КСУ 2000 года по делу о возрастном цензе, это допустимо. Однако, принимая во внимание, что должность Генпрокурора, исходя из процедуры его назначения, по сути, является политической, считаю, что закреплять какие-то дополнительные требования, в том числе и наличие стажа работы в органах прокуратуры, нецелесообразно. Разве что использовать китайский опыт, где на законодательном уровне закреплено требование к прокурорам о наличии крепкого здоровья».

Народный депутат Украины Сергей Мищенко отметил, что «прежде всего кандидат на пост Генерального прокурора Украины должен быть политически независим. Его личность должна быть такой, которая бы и для власти, и для оппозиции была примером объективности во всем».

Как решится судьба законопроекта, о котором шла речь, решать парламенту. Однако все опрошенные согласны с тем, что действующее законодательство, касающееся функционирования прокуратуры, требует изменений.

http://www.yurpraktika.com/article.php?id=100098286

вторник, 10 ноября 2009 г.

Від ідеї до права, або Про проблеми легітимації інституту лобіювання в Україні


Фоміна Катерина
«Правовий тиждень»

Сьогодні легітимність результатів правотворчості залежить не лише від досконалості нормопроектної техніки та сумлінності суб’єктів прийняття нормативно-правових актів, але й від соціальної затребуваності цих актів і впливу громадськості на їх прийняття. Бажаного результату можна досягти, запровадивши інститут лобіювання, який є новим для України, але традиційним для США, Канади, Великобританії, Німеччини, Франції, Польщі та інших розвинених демократичних країн світу. Інститут лобіювання в названих державах здійснює важливу функцію: забезпечує ефективну взаємодію громадян, інститутів громадянського суспільства, суб’єктів господарювання з органами державної влади у питаннях формування та реалізації державної правової політики та здійснення контролю за правотворчою діяльністю. При цьому інститут лобіювання залишається дієвим інструментом запобігання корупції та упередження корупційних ризиків.

Підміна понять

В Україні лобіювання, через відсутність належних законодавчих регуляторів цього інституту, набуло здебільшого позаправової форми і дискредитоване таким явищем, як «квазілобіювання». Завдяки підміні понять лобіювання асоціюється в українців із корупцією, нелегітимним впливом на правотворчість органів державної влади в інтересах малих соціальних груп. У зв’язку з цим триває дискусія щодо необхідності легітимації інституту лобіювання в Україні. Неодноразові спроби народних депутатів унормувати інститут лобіювання у 1999–2005 рр. не увінчалися успіхом. Наразі ж триває новий етап урегулювання цього питання. Міністерство юстиції підготувало проект Закону «Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів» (попередня назва – «Про лобіювання»). Складність предмета регулювання цієї правотворчої ініціативи зумовило її публічне обговорення, яке, як уже повідомляв «ПТ», нещодавно організувало Міністерство юстиції за підтримки Програми сприяння парламенту – ІІ.

Починаючи обмін думками, заступник міністра юстиції Володимир Богатир відзначив, що результативність відповідної законопроектної роботи вимагає титанічних зусиль. «Передусім необхідно довести громадянам, що лобіювання – дієвий юридичний інструмент утвердження демократії та верховенства права, а не спосіб прийняття «потрібних рішень» в інтересах «поважних людей», – підкреслив доповідач. Пан Богатир вважає, що спочатку треба сформувати уявлення про цивілізоване лобіювання, а потім – закріпити відповідний інститут у чинному законодавстві України.

Законодавчі пропозиції

Основні нормативні положення проекту Закону «Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів» презентував директор департаменту конституційного та адміністративного права Мін’юсту Владислав Федоренко. Він підкреслив, що теоретико-методологічним фундаментом цього документа була вітчизняна концепції лобіювання. «Будь-яка, навіть найдосконаліша концепція при автоматичному перенесенні її на національний ґрунт приречена на невдачу. Тому в основу цього законопроекту покладена саме вітчизняна концепція лобіювання», – підкреслив пан Федоренко.

Лобіювання визначається як легітимний вплив зареєстрованих та акредитованих в установленому порядку осіб (лобістів та лобістських об’єднань) в інтересах замовників лобістських послуг на органи державної влади, їх посадових і службових осіб під час прийняття (участі у прийнятті) ними нормативно-правових актів. Крім того, у законопроекті чітко визначені терміни «лобіст», «лобістське об’єднання», «лобістська діяльність», «лобістський контакт», «лобістські послуги» тощо, що унеможливить неоднозначне використання положень цього документа. Його розробники намагалися заповнити прогалини чинного законодавства шляхом визначення категорій «громадськість» та «нормативно-правовий акт». Водночас, за словами пана Федоренка, відсутність Закону про нормативно-правові акти ускладнить втілення цього «лобістського» документа в життя.

Лобістська діяльність згідно із законопроектом ґрунтується на принципах законності, відкритості, прозорості, підзвітності, соціальної затребуваності, порядності тощо. Сферу дії Закону визначено шляхом розмежування лобістської діяльності, яка здійснюється на професійній основі, та діяльності громадських організацій, політичних партій, релігійних організацій, кооперативів, творчих спілок тощо, які представляють і захищають свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів на безоплатній основі. Крім того, законопроект визначає порядок набуття та припинення права на зайняття лобістською діяльністю, у тому числі умови набуття цього права, порядок реєстрації лобістів та лобістських об’єднань, ведення реєстру суб’єктів лобістської діяльності та припинення їхньої діяльності. Особливу увагу приділено формам і порядку здійснення державного та громадського контролю за лобіюванням, без яких воно може трансформуватися в досконалішу форму корупції.

Зауваження та застереження

Після презентації законодавчої ініціативи представники громадськості могли висловити свої зауваження та застереження щодо законопроекту загалом і його компонентів зокрема. Громадські організації непокоїть можливе обмеження конституційних прав осіб та об'єднань громадян: вони можуть втратити вплив на формування та реалізацію державної політики в разі схвалення законопроекту в цій редакції. Крім того, учасники дискусії вимагають повернення до попередньої назви документа – «Про лобіювання», посилення відповідальності лобістів за недотримання норм Закону і системного унормування лобіювання, зокрема шляхом розробки відповідних правил поведінки для представників депутатського корпусу, працівників Апарату ВР та інших органів державної влади.

До речі, проблеми просування корисних для суспільства некорупційних рішень існують не тільки в Україні. Однак у країнах розвиненої демократії та громадянського суспільства ці проблеми розв’язують за допомогою законів. До того ж останні вдосконалюють, якщо в ході їхнього застосування виявляються лазівки для спритних лобістів і державних службовців – корупціонерів. Наприклад, у США, як розповів професор Американського університету м. Вашингтона Джеймс Тербер, чи не кожна зміна в законодавстві про лобіювання була наслідком великого корупційного скандалу. Водночас пан Тербер зазначив, що обговорюваний законопроект про лобіювання, розроблений в Україні, досить вдало розв’язує низку серйозних проблем, які можуть виникнути в ході запровадження практики легального лобіювання. «Я вітаю авторів законопроекту, – сказав американський гість. – Однак головне, щоб Закон, навіть якщо він буде ухвалений парламентом, виконувався».

Окрема думка

Заступник міністра юстиції
Володимир БОГАТИР:

– Законодавче врегулювання лобіювання може забезпечити легальну, демократичну взаємодію влади та суспільства, а також створити законодавчі бар’єри для зловживань і корупції у сфері правотворчості। Але очікувати миттєвого результату від ухвалення Закону про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів передчасно. Необхідно усвідомлювати, що лише сила закону спроможна встановити межу між лобіюванням і діями, які спрямовані на отримання односторонніх переваг і мають ознаки корупції.

http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=1523

воскресенье, 8 ноября 2009 г.

Завершилось приємне навчання в Українській Школі політичних студій







__________________________________________
7-8 листопада в Києві відбулася Четверта щорічна конференція випускників Української школи політичних студій, що ознаменовує собою існування та розвиток комунікативного кола Школи, яке цього року поповнилося ще 36 учасниками.

Вихідним фокусом спільної дискусії випускників 2006 - 2009 років стали актуальні питання, котрі сьогодні постають перед нами в очікуванні виборів.

Конференція відбулася у форматі роботи двох панельних дискусій, під час яких учасники мали змогу почути виступи представників експертних кіл і, звісно, активно долучитися до дискусійного обговорення запропонованих питань:

1) «Україна перед вибором: пошук гідної альтернативи»
2) «Пошук механізмів зміни політичних еліт в українських реаліях».

Ми прагнули наповненої широкоформатної дискусії, що дозволила би нам зрозуміти та ефективно донести думки й бачення один до одного, а також сформувати певне ціннісне уявлення про те, як далі має будуватися наше з Вами майбутнє та розвиватися наша країна.

Із вітальним словом на відкритті заходу виступили Ігор КОГУТ, Директор Української школи політичних студій, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та пан Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні з координації програм співробітництва з Україною.

Після привітання учасників заходу почалася робота першої панельної дискусії : «Україна перед вибором: пошук гідної альтернативи», модератором якої виступив Тарас ШЕВЧЕНКО, Директор Інституту Медіа Права, випускник УШПС, експертами - Олександр ЧАЛИЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол України, Михайло МІНАКОВ, Старший менеджер програм з питань демократичного управління, ПРООН Україна, доцент Національного Університету "Києво-Могилянська Академія", д.ф.н., Наталія АМЕЛЬЧЕНКО, Завідувач кафедрою політології Національного Університету «Києво-Могилянська Академія», к.ф.н., доцент, Андрій ЄРМОЛАЄВ, Директор Центру соціальних досліджень «Софія», к.ф.н.

Учасникам конференції були запропоновані короткі виступи, які послугували поштовхом до обговорення, яке було сфокусовано на обговоренні таких ключових "месиджів", як "Нація… Держава… Країна… Україна… Європа… Євразія… Історія… Демократія… Криза… Глобалізація… Модернізація… Пріоритети… Суверенітет… Безпека… Нейтралітет… Регіональне лідерство… Вибори… Дебати… Інформація… Дискусії… Міфи… Раціональність… Ефективність… Якість… Виклики…"

Рапортером цієї панелі виступила Ірина ФЕДОРІВ, Керівник інформаційно-аналітичного відділу ЗАТ «ММЦ-СТБ» («Вікна-новини»).

Після закінчення панелі учасники та експерти мали змогу ознайомитися зі слайд-шоу "Щоденник", яке проілюструвало фотоісторію, якою жила Школа чотири роки - від самого моменту створення і до сьогодні.

Другу панель «Пошук механізмів зміни політичних еліт в українських реаліях» модерувала Іванна КОБЕРНИК, Журналіст і телеведуча, випускниця УШПС. До обговорення було запрошено наступних експертів: Володимир ФЕСЕНКО, Голова Правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», к.c.н., Костянтин БОНДАРЕНКО, Політолог, Директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна, Сергій ГАЙДАЙ, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства «Гайдай.Ком», Роман КОБЕЦЬ, Аналітичний директор ГО «Ідеальна країна», к.ф.н.

Дискусія відбувалася навколо наступних понять: "Еліти… Трансформація … Вибори… Помаранчева революція... Соціальні ліфти… Політичні партії… Внутрішньопартійна демократія… Виборчі системи… Відкриті списки… Громадянське суспільство… Відповідальність… Політичні лідери… Ідеологія… Засоби масової комунікації… Соціальні мережі… Державотворення… Політичні декларації… Популізм… Політична культура… Мораль… Етика… Цінності… "

Підсумки обговорення підвела Юлія ТИЩЕНКО, Керівник Ради, Керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень.

У рамках роботи конференції відбулася Урочиста церемонія вручення дипломів учасникам УШПС-2009, у якій взяли участь Ігор КОГУТ, Директор Української школи політичних студій, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні з координації програм співробітництва з Україною та Катерина МАКСИМ, Голова Ради Асоціації випускників УШПС.

http://usps.parlament.org.ua/?mid=28&id=23

вторник, 27 октября 2009 г.

Общественная лоббиология. Общество нуждается в узаконивании лоббирования, однако называть вещи своими именами рано





Наталья Мамченко
«Юридическая практика»

Лоббирование на Украине, несмотря на неоднократные обсуждения, по-прежнему ассоциируется с незаконным влиянием на государственные органы в интересах узких кругов. Однако, по мнению представителей указанных органов, данный институт необходим как воздух в качестве инструмента борьбы с коррупцией.

Внедрение лоббирования было одобрено путем утверждения правительством в апреле с.г. Концепции проекта Закона Украины «О влиянии общественности на принятие нормативно-правовых актов», разработанной Министерством юстиции Украины. Отметим, что в скобках указано еще одно название акта — «О лоббировании», однако пока такое наименование, по мнению инициаторов, «режет ухо» обывателю.

Совместно с Программой содействия Парламенту II в течение этого года, в частности, путем приобщения граждан к обсуждению на портале Lobbying.in.ua, было проведено обсуждение законопроекта. Как необходимый обществу его оценили 87,4 % посетителей сайта.

С целью подведения итогов работы не так давно в Клубе Кабинета Министров Украины состоялось заседание при учас­тии общественных организаций и зарубежных экспертов: директора Программы содействия Парламенту II на Украине Элеонор Валентайн и профессора Аме­риканского университета г. Вашингтона, США, Джеймса Тербера. Последний указал на то, что проект полностью соответствует требованиям прозрачности, а качество его анализа и обсуждения заслуживает похвал. По мнению заместителя министра юстиции Украины Владимира Богатыря, с помощью реализации вышеупомянутой Программы удалось быстро достичь соответствующего уровня дискуссии между обществом и исполнительной властью. Директор департамента конституционного и административного права Минюста Владислав Федоренко отметил, что лоббисты должны стать посредниками между обществом и госорганами, а данный Закон необходимо принимать только в пакете с остальными нормативными актами по предупреждению коррупции.

Итак, согласно законопроекту, лоббирование — легитимное влияние зарегистрированных и аккредитированных в установленном порядке лиц (лоббистов и лоббистских объединений) в интересах заказчиков лоббистских услуг на органы государственной власти, их должностных и служебных лиц при принятии (участии в принятии) ими нормативно-правовых актов. Регистрацию лоббистов, а также ведение их Реестра, проводит Минюст, аккредитацию — госорган, в котором осуществляется данная деятельность. При этом она подлежит налогообложению. Лоббированием будут иметь право заниматься физические лица-предприниматели, получившие свидетельство о праве на занятие такой деятельностью, либо лица в составе лоббистских объединений — последние учреждаются в форме предпринимательского общества. Раз в шесть месяцев они должны отчитываться перед Минюстом, предоставляя информацию о заказчиках услуг, размере полученных по договору и потраченных средств. Не являются предметом лоббирования распорядительные акты (хотя в мире существует такая практика), акты в сфере судоустройства и судопроизводства и другие. Кроме того, не считается лоббированием деятельность общественных организаций, политических партий и прочих организаций, защищающих интересы своих участников бесплатно.

Информация о деятельности лоббис­тов, по мнению инициаторов, должна публиковаться в прессе и официальных источниках в полном объеме раз в шесть месяцев, а также находиться в свободном доступе в специально созданной информационной системе.

В целом, в ходе дискуссии были внесены предложения переименовать проект как Закон Украины «О лоббировании», чтобы не вводить общество в заблуждение, определить срок, в течение которого лицо, уволившиеся с госслужбы, не имеет права регистрироваться как лоббист. Кроме того, по мнению участников заседания, необходимо: четко установить, какая информация может быть обнародована лоббистами, какой орган будет контролировать их деятельность и каким образом лоббисты будут привлекаться к ответственнос­ти; учредить этические нормы в форме Кодекса поведения лоббиста и школу лоббистов на базе Национальной академии государственного управления при Президенте Украины.


http://www.yurpraktika.com/article.php?id=100098160

понедельник, 12 октября 2009 г.

БОГАТИР ВОЛОДИМИР, Перший діловий 12.10.09

обговорення проекту Закону України “Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів”


Публічне обговорення проекту Закону України “Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів” (“Про лобіювання”).

Захід проводився Міністерством юстиції за підтримки Програми сприяння Парламенту ІІ. У засіданні взяли участь депутат Палати громад Парламенту Великої Британії, голова Міжпартійної групи з питань України Джон Гроган, професор Університету міста Вашингтон, директор Центру з питань президентсько-парламентських студій, доктор Джеймс Тербер (США), народні депутати, представники секретаріатів Кабінету Міністрів та Президента України, центральних органів виконавчої влади, громадських організацій, провідні вітчизняні експерти, науковці тощо.

Відкрила круглий стіл Елеанор Валентайн – директор Програми сприяння Парламенту ІІ в Україні. Вона наголосила на суспільній необхідності прийняття згаданого вище пректу. Від імені Міністерства юстиції України виступив заступник Міністра юстиції України Володимир Богатир. Зокрема він сказав, що у зв’язку із політико-правовими, соціальними, фінансово-економічними змінами, а також із змінами, які відбуваються на міжнародній арені виникає питання про вдосконалення процедури впливу на прийняття законодавчих рішень. Було відзначено, що ця проблема є актуальною не тільки в Україні, але й за кордоном.

Про важливість утвердження інституту лобіювання свідчить і те, що це питання стало предметом спеціальної доповіді Парламентської Асамблеї Ради Європи «Лобіювання у демократичному суспільстві» 2009 року. У цій доповіді наголошувалось на необхідності поширення позитивного досвіду інституалізації лобіювання на держави учасниці Ради Європи. На жаль через підміну понять в Україні лобіювання асоціюється з корупцією. Необхідно сформувати уяву про цивілізоване лобіювання. Тому необхідно запровадити цей інститут в чинному законодавстві. В суспільстві не сформоване уявлення що таке лобіювання і в яких формах воно має втілюватись.Тому було створено окремий веб-портал для обговорення цього законопроекту. Міністерство вітало і вітає продовження діалогу на цю тему.

Також від імені Міністерства юстиції України виступив Директор Департаменту конституційного та адміністративного права Владислав Федоренко. Він зазначив, що Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 31 грудня 2008 року «Про стан протидії корупції в Україні» було передбачено розробку законопроекту про лобіювання. Міністерству юстиції України було доручено розробляти відповідний законопроект.



http://www.minjust.gov.ua/photoalbum/photoalbum_289
http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3328

пятница, 9 октября 2009 г.

Церемонія нагородження Всеукраїнського конкурсу на краще професійне досягнення «Юрист року – 2009»







_____________
9 жовтня 2009 року в приміщенні Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України відбулась церемонія нагородження Всеукраїнського конкурсу на краще професійне досягнення «Юрист року – 2009».

Конкурс заснований у 2000 році Союзом юристів України за участю Міністерства юстиції України, Вищої ради юстиції України, Верховного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, Генеральної прокуратури України, ,Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, вищих юридичних закладів освіти юристів, Спілки адвокатів України, Української нотаріальної палати, інших професійних та громадських об’єднань правників.

Церемонію нагородження відкрив відомий юрист світу – Голову Союзу юристів України, Президент Всесвітньої асоціації юристів, Президент світового конгресу українських юристів - Євдокимов Валерій Олександрович.

http://www.jurist-roku.org/comission/
http://www.minjust.gov.ua/0/22694



среда, 7 октября 2009 г.

Володимир Богатир виступив з відкритою лекцією для студентів Навчально-наукового інституту права і психології Київського національного університету внутрішніх справ




В рамках «Тижня правових знань», що триває в Україні з 5 по 10 жовтня 2009 року, присвяченного до Дня юриста, заступник Міністра юстиції Володимир Богатир виступив з відкритою лекцією для студентів Навчально-наукового інституту права і психології Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС) на тему етичної поведінки державного службовця.

http://www.minjust.gov.ua/photoalbum/photoalbum_286

вторник, 15 сентября 2009 г.

Будущее юробразования . О направлениях реформирования высшего образования юристов

О качестве юридического образования на Украине и перспективах его реформирования — наше интервью с заместителем министра юстиции Украины, членом Государственной аккредитационной комиссии Владимиром Богатырем.

— Владимир Викторович, сейчас сложилась ситуация, при которой программа преподавания на юридических факультетах еще не утверждена. Как Вы это оцениваете?

— Позиция Министерства юстиции Украины заключается в том, что мы хотели бы видеть унифицированные стандарты юридического образования. Если говорить об образовательно-квалификационном уровне «Бакалавр», то этот этап должен быть унифицирован. В то же время это не означает, что во всех вузах программа должна быть абсолютно одинаковой. Каждый вуз строит свою концепцию подхода, и ему надо оставлять часть свободы для творчества.

— Какой Вы видите реформу высшего юридического образования?

— Минюст должен влиять на политику в сфере юридического образования, поскольку ситуация, при которой около 300 вузов могут выпускать юристов, является не совсем приемлемой. Этой тематике было посвящено уже несколько круг­лых столов, в которых принимали учас­тие руководители всех ведущих вузов. И позиция, на мой взгляд, должна быть основана на том, что юридическое образование на Украине хорошее, ведь воспитан целый ряд выдающихся юрис­тов, работающих как на Украине, так и за рубежом. Было проведено обсуждение концепции юридического образования, что вызвало довольно неоднозначную жесткую реакцию. Сегодня есть люди, которым небезразличен этот процесс, ведь многие высказывались за непринятие предлагаемых новаций. С одной стороны, необходимо сузить и специализировать юрис­та, а с другой — сделать более универсальным. На мой взгляд, универсальное образование позволяет студенту отвечать потребностям рынка: сегодня более востребованы одни специалисты, завтра — другие, а благодаря всестороннему образованию юрист имеет возможность отвечать потребностям рынка юруслуг.

— Насколько качественен в настоящее время преподавательский состав, обучающий будущих юристов?

— Министерство юстиции обеспокоено проблемой преподавательского состава, а именно тем, что он не может бесконечно мигрировать между огромным количестве вузов. Необходимо закрепить положения, которые были бы не просто формальными, но и работали, чтобы преподаватели были заинтересованы читать лекции в том или ином вузе. Ведь из-за такой «миграции» разбиваются существующие классические школы. А что касается состава, то в идеале я вижу модель обу­чения, при которой лекции читались бы учеными-юристами, а семинары проводились практиками.

— Необходим ли государственный заказ на юристов в непрофильных вузах?

— Государственный заказ необходим. Но в связи с современными реалиями жизни его нужно пересматривать. Считаю, что следует держать направление на те классические вузы Украины, выпускники которых являются наиболее востребованными.

(Беседовала Ольга ТИМОХИНА, «Юридическая практика»)

http://pravo.ua/article.php?id=100097901

четверг, 10 сентября 2009 г.

МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ "ЯКІСТЬ ВИБОРІВ ЯК ОСНОВА ЗМІЦНЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ" (м.Донецьк)


Володимир БОГАТИР, Заступник Міністра юстиції України, відзначив неабияку актуальність питання виборчого законодавства. Особливо, з огляду на те, що в п’ятницю розглядалося питання внесення змін до Конституції, зокрема, питання перегляду терміну повноважень Верховної Раді АРК, міських, селищних та районних рад; також на розгляд були внесенні питання зміни статусу народного депутата та питання перегляду законодавства щодо виборів президента. Також пан Богатир висловив занепокоєння від імені Міністерства Юстиції щодо проекту закону про зміни до деяких законодавчих актів щодо віборів президента. Офіційною позицією Мін"юсту є підтримка законопроекту в цілому, але лише з урахуванням змін, внесених в проект після першого читання. Зокрема йдеться про зміни до кримінального кодексу, про перегляд процедури формування виборчих комісій. Також, за словами заступника Міністра юстиції України, викликає занепокоєння звуження виборчих прав громадян, які знаходяться за кордоном, але не перебувають на консульському обліку. Іншим суперечливим аспектом законопроекту є скасування відкріпних талонів і прікріплення виборців до місця реєстрації, що також суттєво звужує виборчі права громадян України. Також проект вносить певне протиріччя до норми щодо оголошення результатів виборів. Ще одне положення, яке викликає занепокоєння Міністерства юстиції – зменшення строку процедури оскарження результатів виборів в суді з семи до п’яти днів. Не є однозначною з точки зору Володимира Богатиря і норма про встановлення кримінальної відповідальності членів ЦВК за ухилиння від виконання їх обов’язків.

http://www.parlament.org.ua/index.php?action=budget&id=11&ar_id=1904&ch_id=5&as=0

http://www.civicua.org/news/view.html?q=1242678

вторник, 8 сентября 2009 г.

«Пряма» телефонна лінія з представниками підприємницьких кіл України

За ініціативи Держпідприємництва відбулася «пряма» телефонна лінія з представниками підприємницьких кіл України. Участь у заході взяли Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко та члени українського Уряду. Від Міністерства юстиції участь у заході взяв заступник Міністра юстиції Володимир Богатир.

http://www.minjust.gov.ua/photoalbum/photoalbum_270

вторник, 4 августа 2009 г.

Привлекательные юрлица



Наталья Мамченко
«Юридическая практика»

С 1 января 2010 года вступит в силу Закон Украины «Об ответственности юридических лиц за совершение коррупционных правонарушений». В соответствии с указанным Законом юридическое лицо несет ответственность за совершение от его имени и в его интересах руководителем, основателем, участником либо другим уполномоченным лицом, самостоятельно либо в соучастии любого из преступлений, предусмотренных статьей 209, частями первой или второй статей 2354, 2355, статьями 364, 365, 368, 369 и 376 Уголовного кодекса Украины. Среди санкций, которые наступают за такие действия, Закон различает штраф, запрет на определенный вид деятельности, конфискацию имущества либо ликвидацию юридического лица. Инициатор принятия вышеуказанного Закона народный депутат Николай Джига в пояснительной записке к законопроекту указывал именно на «уголовную ответственность юридических лиц за коррупционное правонарушение».

Однако в научных кругах придерживаются позиции, что юридические лица в силу фундаментальных принципов уголовного права не могут быть субъектами преступления. Но, тем не менее, они могут нанести значительный ущерб не только персональным интересам, но и обществу, а определить конкретное виновное лицо иногда достаточно сложно, что связано с разветвленной структурой некоторых организаций.

Можно ли говорить, что юридическое лицо — это не правовая абстракция, а полноправный субъект уголовной ответственности? По мнению заместителя министра юстиции Украины Владимира Богатыря, такая ответственность должна быть персонифицирована: «Введение уголовной ответственности юридических лиц не будет содействовать развитию уголовного судопроизводства. Эта мысль не является официальной позицией Министерства юстиции Украины, это мое личное мнение как юриста и в прошлом практикующего адвоката».

В связи с указанным вопросом старший научный сотрудник Института государства и права им. В. ­Корецкого НАН Украины Нико­лай Сирый отметил, что для введения уголовной ответственности юридических лиц необходим соответствующий правовой инструментарий: «Установление такой ответственности, безусловно, — прогрессивное явление, однако предполагает более совершенные средства для ее применения с точки зрения процедуры. Если правовая система имеет низкий уровень работы правоохранительной и судебной системы, то можно с достаточно высокой степенью вероятности предположить, что эффективно подобный механизм работать не будет, поскольку он предполагает гибкий подход к пониманию организации юридического лица».

Юрист юридической фирмы «Центр правового консалтинга» Евгений Терещенков ставит под сомнение целесообразность такой ответственности: «Во-первых, поскольку у юридического лица отсутствует физическая природа человека, то к нему не могут быть применены такие виды наказания, как лишение свободы либо арест. Во-вторых, нарушается принцип личной ответственности и виновности, поскольку необходимо оценивать психическое отношение лица к совершаемому действию или бездеятельнос­ти. В-третьих, к юридическим лицам можно применить лишь такие виды наказаний, как штраф, ликвидация и запрет заниматься определенным видом деятельности, что, в свою очередь, и так предусмотрено положениями хозяйственного кодекса, в частнос­ти, речь идет об административно-хозяйственных санкциях».

Как отметил заместитель руководителя Главного научно-экспертного управления аппарата Верховного Совета Украины Андрей Ришелюк, вопрос не является новым ни для Украины, ни для других стран: «В нашей стране ввести уголовную ответственность юридических лиц впервые было предложено в 1993 году в инициативном проекте УК. Это предложение вызвало резкую критику. Такое введение потребовало бы коррекции фундаментальных положений отечественного уголовного права. К тому же трудно представить себе, как можно имплементировать этот институт в уголовное право без принятия положений, которые, по сути, будут юридическими фикциями. К примеру, основным элементом объективной стороны преступления является преступное деяние. Вопрос о том, что в уголовном праве следует понимать под деянием юридического лица, висит в воздухе. В других странах деянием юридического лица считается соответствующее поведение тех должностных лиц, которые являются его представителями, но очевидно, что в этой конструкции содержится предписание считать действиями юридического лица то, что в действительнос­ти является действиями другого субъекта права (в этом и заключается суть юридической фикции). К подобной конструкции придется прибегнуть и для решения вопроса, каким образом в законе будут определяться признаки вины юридического лица в совершении преступления. В то же время оте­чественное законодательство давно идет путем установления административной ответственности юридических лиц. При этом применяемые санкции практически ничем не отличаются от тех, которые могут быть установлены при наличии уголовной ответственности. Мне кажется, что более перспективным путем решения правовых проблем является развитие законодательных положений об административной ответственности юридических лиц».

http://www.yurpraktika.com/article.php?id=100097632

пятница, 17 июля 2009 г.

Дискутируемым может оставаться вопрос о наличии в большом гербе Украины изображения фигуры льва, т.к. это не предусмотрено Конституцией Украины



Кабмин утвердил проект Большого госгерба Украины. Он включает в себя изображение малого герба в центре, то есть давно утвержденного трезубца, по сторонам от него — фигуры льва и запорожского казака, снизу — сине-желтая лента, а сверху — княжеская корона. Малый герб выполнен в цветах национального флага, а остальные элементы — в желто-красных. «Сегодня» узнала у авторов проекта, что означают символы на гербе и как шла подготовка к его презентации.

«Проект был принят по результатам конкурса на лучший эскиз большого Государственного Герба Украины. Нас — пять соавторов: историки, художники, графист. В своей работе мы руководствовались лозунгом, что гербы не делают и не выбирают — их наследуют. Все включенные эмблемы уже играли в разные периоды истории Украины роль государственных символов», — сказал «Сегодня» один из авторов проекта, глава Госслужбы контроля за перемещением культурных ценностей через госграницу историк Юрий Савчук.

Художник Сергей Якутович признается, рисовать эскиз было сложно: «Работа очень кропотливая. Нужно прорисовывать каждую черточку, линию и точку. Приходилось несколько раз перерисовывать. Рисовали эскиз 2,5 месяца. Сейчас я считаю, что получилось очень хорошо».

Правда, у нового символа уже нашлись противники. По словам экс-вице-премьера, нардепа и автора нескольких книг по геральдике Дмитрия Табачника, нынешний проект герба был утвержден без конкурса и без публичного обсуждения. «Большой герб должен показывать историю возникновения земель и собирание их вокруг центра. Значит, наш Большой герб должен выглядеть иначе. В центре должен быть малый герб и герб столицы, а вокруг — компоноваться гербы исторических земель главных городов Украины. В данном случае, получается, что о символе Киева просто забыли. Зато есть гербы Львова и Запорожья, которые никогда не были нашими столицами. Это просто провокация, причем исторически неграмотная», — говорит Табачник.

Впрочем, одобрение Кабмина еще не означает, что именно этот вариант герба получит Украина. Теперь проект будет направлен на рассмотрение Верховной Рады — за его принятие должны проголосовать две трети депутатов.


ПО КОНСТИТУЦИИ

Вооруженный казак и трезубец в проекте Большого герба — требование Конституции. Согласно ст. 20 Основного закона, главным элементом большого Государственного Герба Украины должен быть Знак Княжеского Государства Владимира Великого (малый герб) с учетом герба Войска Запорожского, которым является изображение казака с мушкетом.

http://www.segodnya.ua/news/14066012.html

http://for-ua.com/ukraine/2009/07/18/102827.html

Володимира Богатиря введено до складу Комісії з підготовки конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України

http://www.minjust.gov.ua/0/20238

вторник, 14 июля 2009 г.

Summer University for Democracy




______________________________________________________________
На общем фото Украинская школа политических студий в желтых майках.








________________________________________________

6 - 10 July 2009, Strasbourg, Summer University for Democracy
“GLOBAL CHALLENGES TO DEMOCRACY”

http://www.coe.int/t/DC/Files/Themes/Ecoles_politiques/chrono_2009_en.asp

вторник, 7 июля 2009 г.

А преподаватели кто? Надежным профессорско-преподавательским составом могут похвастаться только ведущие юридические вузы




Наталья Мамченко,
Галина Палийчук,
Ирина Гончар
«Юридическая практика»

Сколько бы высшие учебные заведения не давали рекламы, незыблемо то, что лучше всего о качестве полученного образования и перспективности диплома того или иного вуза свидетельствуют их выпускники. Для желающих стать юристами традиционно главными центрами подготовки являются Национальная юридическая академия им. Ярослава Мудрого, Одесская национальная юридическая академия, юридические факультеты Киевского национального университета им. Т. Шевченко, Львовского национального университета им. И. Франко, Национального университета «Киево-Могилянская академия», а в последнее время и Киевского национального экономического университета им. В. Гетьмана.

Ответ на вопрос «почему?» достаточно прост — благодаря преподавательскому составу. В частности, преподавательский состав — один из основных критериев для аккредитации вуза.

Как поделился с редакцией заместитель министра юстиции, член Государственной аккредитационной комиссии Владимир Богатырь, на заседании ГАК 2 июля с.г. как раз рассматривался вопрос о корректировании уровня некоторых учебных заведений, в том числе в связи с отсутствием надлежащего преподавательского состава. Сегодня вопрос об уровне преподавательского состава поднят на высший уровень — по распоряжению министра образования и науки за 3 месяца должны быть устранены нарушения, связанные с комплектацией преподавательского состава.

По данным небольшого исследования, проведенного редакцией по юридическим факультетам указанных выше вузов (без учета юридических академий), в основном преподавание дисциплин возлагается на кандидатов юридических наук, доцентов или ассистентов.

Например, на юридическом факультете в КНЭУ преподает только два профессора. На факультете — один доктор юридических наук. А основное количество преподавателей — доценты, кандидаты юридических наук. Впрочем, для молодого факультета (15 лет) это, наверное, нормально, ведь профессоров за такое время не вырастишь.

Но профессоров и в штате НаУКМА, которая славится своим преподавательским составом, также немного — трое. Зато внештатных и именитых — больше в разы.

На юридическом факультете ЛНУ им. И. Франко преподают 7 профессоров. А в КНУ им. Т. Шевченко, даже после ухода значительной части профессорского состава, связанного со сменой декана факультета, все равно насчитывается аж 16.

К слову, стоит отметить, что сегодня, по словам Владимира Богатыря, в ГАК поднимается вопрос о том, что «экономику читают физики». Это, по его мнению, не является правильным ни с точки зрения просветительской, ни с точки зрения здравого смысла. То есть профессора на юридических факультетах должны быть профессорами в отрасли права. Причем существующие требования по количеству профессоров формальны. Но все же, как отмечает г-н Богатырь, вузам крайне желательно иметь профессоров на каждой из кафедр по профессиональной дисциплине. Один-два «профильных» профессора являются большим залогом качества образования, чем формально десять на весь вуз.

Стоит отметить, что недавно в КНУ им. Т. Шевченко состоялся круглый стол по вопросам высшего юридического образования, на котором обсуждался вопрос о реформировании высшего юридического образования с участием классических высших учебных заведений в этом процессе. Возможно, вслед за опытом Российской Федерации на Украине вопрос качества подготовки юристов тоже поднимется на государственный уровень.

Свой «День» эксперты ждали 96 лет!


10 июня 2009 года Президентом Укра­ины Виктором Андреевичем Ющенко издан Указ об учреждении в нашем государстве профессионального праздника «День судебного эксперта», датой празднования которого определено 4 июля.

http://yurpractika.com/article.php?id=100097435

суббота, 4 июля 2009 г.

4 липня — День судового експерта.


Це свято встановив своїм Указом від 10 червня 2009 року Президент України Віктор Ющенко. Чому саме 4 липня? Бо ця дата безпосередньо пов’язана з історичним аспектом офіційного започаткування судово-експертної діяльності на теренах сучасної України. Історія появи таких фахівців як судові експерти, має глибоке коріння. З метою захисту суспільства від злочинних посягань наприкінці XIX століття вчені створили нову галузь знань, яку австрійськиий судовиий слідчий, а згодом викладач університету Ганс Грос назвав криміналістикою (від латин. krimen — злочин).

Володимир БОГАТИР, заступника міністра юстиції, голова Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України:

Нині чисельність професійних судових експертів у нашій країні налічує близько десяти тисяч висококваліфікованих фахівців, більше половини з яких — приватні експерти. Вони щорічно проводять понад мільйон судових експертиз за 70 напрямами з різних галузей знань.

Міністерству юстиції України підпорядковані вісім науково-дослідних установ судових експертиз, розташованих у різних регіонах країни. Поряд з установами Мін’юсту діють експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Міністерства оборони та Державної прикордонної служби, а також експертні установи Міністерства охорони здоров’я, що проводять судово-медичні та судово-психіатричні експертизи. Судові експерти працюють не лише в державних установах, а й самостійно на професійній основі займаються судово-експертною діяльністю (приватні експерти), які у більшості проводять судові експертизи у цивільних та господарських справах та роблять значний внесок у захист прав і свобод громадянина і людини.

Приватними експертами створено Всеукраїнську громадську організацію "Союз експертів України", яка протягом 12 років надає методичну допомогу молодим експертним кадрам та вживає заходів щодо поширення серед експертної спільноти високоморальних принципів чесності, порядності і об’єктивності під час надання експертних висновків.

Судова експертиза є одним із засобів боротьби із злочинністю, а також захисту прав і свобод громадян. Професія судового експерта є унікальною за своїм змістомta. З одного боку, його професійний статус полягає у проведенні із застосуванням своїх спеціальних знань (з практично необмеженого кола питань — науки, техніки, ремесла тощо) науково обґрунтованого дослідження для встановлення фактів, що мають доказове значення під час розслідування та розгляду справ у судах, з іншого — він набуває статусу процесуальної особи під час надання висновку експерта і таким чином у своїй професійній діяльності поєднує статус фахівця з відповідної галузі знань, науковця та процесуальної особи.

Започаткування такого свята є свідченням уваги, яку держава приділяє всім, хто обрав для себе важливу справу, пов’язану з великою відповідальністю в ім’я законності, справедливості, гуманізму, захисту прав і свобод людини.

З нагоди професійного свята "Дня судового експерта", яке цього року відзначається вперше, хочеться побажати всім представникам цієї поважної професії подальших успіхів, професійних здобутків міцного здоров’я, щастя, творчої наснаги і оптимізму. Щоб Ваш професіоналізм, відданість роботі, принциповість завжди були запорукою у встановленні справедливості та зміцненні законності у захисті інтересів держави і суспільства.

Нехай удача та професійні успіхи будуть вашими постійними супутниками у житті.

Газета "Юридичний Вісник України"

http://www.minjust.gov.ua/0/21119

Професія судового експерта - унікальна


Сьогодні вперше в Україні відзначається професійне свято "День судового експерта". Указ про встановлення його 10 червня видав Президент Віктор Ющенко. Заступник міністра юстиції Володимир Богатир зауважив, що ця дата пов'язана з історичним аспектом офіційного започаткування судово-експертної діяльності на території сучасної України. Адже 4 липня 1913 року Державна Рада та Державна Дума тодішньої імперії схвалили закон "Про заснування кабінетів науково-судової експертизи у містах Москві, Києві та Одесі".

- Також українська держава була першою на теренах колишнього СРСР, яка прийняла Закон "Про судову експертизу", він датований 25 лютого 1994 року, - зазначив Володимир Богатир. - Нині судовими експертами щороку проводиться майже мільйон експертиз за 70 напрямками з різних галузей. В Україні працює майже десять тисяч висококваліфікованих фахівців - професійних судових експертів, серед яких понад 50 відсотків - приватні експерти.

Міністерству юстиції підпорядковані вісім науково-дослідних установ судових експертиз і їх тринадцять відділень та Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Урядовий Кур'єр

http://www.ukurier.gov.ua/index.php?news=1&id=1573

пятница, 26 июня 2009 г.

Випуск «спеціалістів» та «магістрів» у Київському університеті права Національної академії наук України

В Українському домі відбулася урочиста подія – вручення дипломів випускникам Київського університету права НАН України освітньо-кваліфікаційного рівнів спеціаліст та магістр। Випуск-2009 – це ювілейний, десятий випуск студентів денної та заочної форм навчання
На церемонію вручення дипломів випускникам університету були запрошені поважні гості - представники провідних наукових установ та органів державної влади, з якими університет тісно співпрацює, зокрема: Шемшученко Ю.С. – почесний ректор КУП НАН України, академік, директор Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Онищенко Олексій Семенович – академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України, директор Наукової бібліотеки ім. Вернадського; Богатир Володимир Вікторович – Заступник Міністра юстиції України, Заслужений юрист України; Путято Валерій Пилипович – Завідуючий відділу Секретаріату Президента України; Атілла Петерфалфі – екс-Омбудсмен Угорського парламенту, професор Будапештського університету; Марія Медушева – аташе з питань науки Посольства Російської Федерації в Україні; Гриневич Лідія Михайлівна – Начальник головного управління освіти і науки КМДА; Коваль Катерина Пертівна – заступник Голови Союзу юристів України; Семчик Віталій Іванович – радник ректора, академік Академії правових наук, член-кореспондент НАНУ, а також науково-педагогічні працівники університету।

http://kul.kiev.ua/novini/vipusk-specialistiv-ta-magistriv-u-kijivskomu-universiteti-prava-nacionalnoji-akademiji-nauk-ukrajini.html

среда, 20 мая 2009 г.

Заседание Но­минационной комиссии «Юриди­чес­кой премии 2009 года»



20 мая 2009 года состоялось заседание Но­минационной комиссии «Юриди­чес­кой премии 2009 года», целью которого было определение финалистов в каждой из 22 номинаций. Приятно отметить, что количество номинационных анкет и качество сопроводительных материалов из года в год повышается, что лишний раз подтверждает, что «Юридическая премия года» заняла достойное место в жизни юридического бомонда.

Но экономический кризис вносит свои коррективы. Рассмотрев все поданные документы, в связи с недостаточностью и неполнотой предоставленной информации, Номинационная комиссия приняла решение отказаться от присуждения «Юридической премии 2009 года» в номинациях «Лучший юридический отдел банка» и «Лучший юридический отдел страховой компании». В то же время принято решение учредить новые номинации «Лучший юрист в сфере налогообложения» и «Юридическая фирма — открытие года». «Юридическая премия года» в этих номинациях будет присуждаться, начиная со следующего года.

http://yurpractika.com/article.php?id=100097189

Присвоїти четвертий ранг державного службовця заступникові Міністра юстиції України БОГАТИРЮ Володимиру Вікторовичу










КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ


від 20 травня 2009 р. № 532-р
Київ

Про присвоєння рангів державним службовцям

Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну службу":

Присвоїти четвертий ранг державного службовця

БОГАТИРЮ
Володимиру Вікторовичу
– заступникові Міністра юстиції України



Прем’єр міністр України Ю. ТИМОШЕНКО


http://www.minjust.gov.ua/0/20271