пятница, 27 декабря 2019 г.

Хто є ворогом, а хто захисником – адвокат чи держава?

Останніми роками мали місце тисячі злочинів проти адвокатів та фактів втручання і перешкоджання здійсненню адвокатської діяльності.
Безумовно, найвищою нагородою для будь-якої розумової діяльності є критика, але ж адвокати та журналісти стали жертвами фізичного знищення та розгулу криміналу, що виходить за межі розумного.
Комітет захисту прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності Національної асоціації адвокатів України нещодавно оприлюднив звіт про порушення прав адвокатів в Україні за 2014-2018 роки, згідно з яким було зафіксовано:
  • 9 убивств адвокатів;
  • 6 замахів на убивство адвокатів;
  • 144 випадки кримінального переслідування адвокатів;
  • 41 випадок застосування фізичного насилля щодо адвокатів;
  • 150 випадків знищення майна адвокатів;
  • 983 випадки проведення обшуків приміщень адвокатів;
  • 16 випадків проведення негласних слідчих дій щодо адвокатів;
  • 31 випадок допитів адвокатів в якості свідків;
  • 1378 випадків втручання та перешкоджання законній діяльності адвокатів.
Незважаючи на розвиток співпраці з ООН та професійними міжнародними організаціями та їхні звернення до керівництва країни, сумна статистика продовжила зростати і протягом поточного 2019 року.
От декілька новин лише за останні дні:
  • 23 грудня 2019 року адвокат Олександр Чібірдін вийшов з СІЗО в Одесі, де він перебував з березня 2017 року. Справа адвоката Чібірдіна перебувала на постійному контролі Національної асоціації адвокатів, голови асоціації Ізовітової Лідії Павлівни та голови Комітету Ганни Боряк.
Про порушення гарантій адвокатської діяльності у кримінальній справі щодо нього систематично повідомляли не лише правоохоронні органи України, але і міжнародні інституції. У 2018 року було направлено звернення до уповноваженого представника управління спеціальних процедур офісу Верховного Комісара ООН з прав людини.
  • 24 грудня 2019 року представники Комітету не допустили вилучення речей і документів, які становлять адвокатську таємницю. Незважаючи на черговий дозвіл суду на доступ до адвокатського досьє не по конкретній справі адвоката, а усіх справ, носіїв інформації та комп'ютерної техніки всього адвокатського об'єднання.
  • 23 грудня 2019 року за безпосередньої участі членів Комітету захисту прав та гарантій адвокатської діяльності НААУ відновлені права адвоката Леоніда Шалімова, якого прокуратура намагалась усунути від справи, задіявши кримінальні процесуальні механізми.
  • за останні дні зафіксовано, що невідомі особи проникли в офіс адвоката та незаконно вилучили інформацію щодо конкретної справи, яка була необхідна стороні обвинувачення, незважаючи на те, що саме проникнення є кримінальним злочином, а документи адвоката є таємницею, яка охороняється законом.
Припинення переслідування адвокатів і журналістів не стали пріоритетом для сьогоднішніх політичних керманичів та генерального прокурора, які використовують їх виключно для власного піару.
Адвокатська та журналістська діяльність стають найбільш вразливими та небезпечними. Це дві сторони леза меча небезпечної правди, яка є незручною для будь-якої влади.
До речі нічого не дала чергова атестація. В органах прокуратури однаково залишаться працювати зручні невігласи. І це незважаючи на судові рішення про їх відводи у зв'язку з необ'єктивним ставленням у справах про переслідування адвокатів та журналістів або ж ігноруванням при розслідуванні злочинів, пов'язаних з порушенням професійних прав, не кажучи вже про систематичне і злочинне невиконання судових рішень.
Серед іншого, Генеральна прокуратура України роками відмовляється виконувати багаточисельні судові рішення, винесені іменем України, незважаючи на те, що така відмова є окремим кримінальних злочином.
Правова система країни більше не працює, а чергова влада себе делигітимізувала. Поки що тільки в очах юристів.
Єдиною можливістю проведення розслідувань вбивств та нападів на журналістів і адвокатів стало публічне висвітлення фактів та наявної інформації в засобах масової інформації.
Така ж ситуація з порушенням професійних прав та захистом від незаконних дій правоохоронців, які переслідують адвокатів.
Мова вже не йде про пошук справедливості, а лише про оприлюднення фактів. Українська правова система, внаслідок безглуздих перетворень, опинилась на дні світових рейтингів доступу до правосуддя на рівні з малорозвиненими африканськими країнами.
Багато років країна бездумно реформувала та продовжує перереформовувати суди, прокуратуру, органи їхнього самоврядування за чужі кошти, реалізовуючи різні іноземні програми.
Адвокатуру теж намагались реформувати, одержавити і поставити під контроль, але попередня влада не встигла. Проте, на жаль, існують такі намагання і сьогодні.
Адвокати, здійснюючи професійну діяльність, все частіше діють публічно в умовах реальної небезпеки, що в різних ситуаціях робить нас ворогами держави, прокурорів та злочинців. І не хотілося б жити в країні, де ототожнюються останні поняття.
Незалежна професія в усі часи була й буде незручною для влади.
Якщо будь-яка влада в державі ототожнює адвоката з клієнтом і визнає адвокатів, які є повіреними, за ворогів держави, це знижує легітимність самої влади, яка не визнає процесуальних балансів та змагальності процесу.
Влада не має права протиставляти себе повіреним звичайних громадян, цим вона протиставляє себе суспільству в цілому.
Проблема не є суто вітчизняною, діяльність адвокатів має велике суспільне значення. Поглянути хоча б на проактивну роль Рудольфа Джуліані в сучасному політикумі США та питанні імпічменту президенту США та розслідуваннях щодо України. Або ж на виступ Генрі Марковича Рєзніка, який звернув увагу президента Російської Федерації на необхідність дотримання принципів презумпції невинуватості та змагальності й піддав професійній критиці судову систему.
Чому так сталось?
В Україні донедавна існували традиції академічної юридичної школи. Очевидно, правовий опортунізм професорсько-викладацького складу переплітався з колоніальною цікавістю до всього нового, інтересами по проведенню семінарів та симпозіумів. Скоріш за все, це невдовзі і не дуже болісно закінчиться за рахунок нововведень МОН, і традиції кануть у небуття разом з опортунізмом.
Нагадаю слова класика адвокатури про те, що зворотною стороною лакейства є жорстокість до безсилих, принижених, безправних.
Це стосується не тільки науки, а і "передової" юридичної спільноти, яка щоразу намагалась долучитись до ініціатив кожної нової влади, входячи до незліченних дорадчих органів.
Така зручна позиція "комерційної" частини адвокатури базується на засадах того, що закон захищає кожного, хто може найняти адвоката. До речі, протягом останніх днів відбулись обшуки в двох найбільших юридичних фірмах, які мають пряме відношення до попередньої влади.
Чому так сталось і що з цим робити в умовах відсутності правопорядку? Це питання має ставити собі щоранку кожен юрист. Інакше остаточно впаде завіса правового нігілізму і стихнуть голоси адвокатів в забутій країні мрій.
Володимир Богатир, член Комітету захисту прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності НААУ, спеціально для УП


Комментариев нет:

Отправить комментарий